Тамара Коблик

12 жовтня в історії Тернопільщини

12

Цього дня народилися:

Заставецька Леся (1982, с. Яструбове Козівського району) – педагог, науковець.

zastav

Кузь Володимир ( 1913, с. Присівці, нині Зборівського району — після 1985, м. Торонто, Канада) —  бібліотекар, діяч культури.

Лень Іван (1896, с. Покропивна, нині Козівського району —  ймовірно, 1941— 42, концтабір у Сибіру, нині РФ) —  діяч кооперації. 1941 заарештований органами НКВС, покарання відбував у сибірських концтаборах.

Музика Михайло (1957, м. Копичинці Гусятинського району) — лісівник, гоподарник. Автор понад 20 статей про формування корінних деревостанів у лісах Поділля.

Результат пошуку зображень за запитом "Музика Михайло 1957"

Олеськів Василь (1924, с. Бишки, Козівський район - 17 грудня 2016, Лондон, Англія) — український політичний діяч, голова Організації Українських Націоналістів. З 1944 проживає за кордоном в Англії. Брав активну участь у політичній діяльності ОУНР.

Результат пошуку зображень за запитом "Олеськів Василь"

Півторак Роман (1957, с. Соколів Теребовлянського району) — педагог, громадський діяч, краєзнавець. Автор історичних досліджень із проблем національно-визвольної  боротьби в Галичині 20 ст., краєзнавчих статей.

pivtorak

Струк Галина (1974, м. Тернопіль) —  видавець, редактор.

Фритзґанд Марек (Frytsgand Marek; 1913, м. Бучач —  02. 12. 1992, м. Варшава, Польща) — польський філософ, соціолог.

Чубата Любов (1932, м. Тернопіль – 31. 07. 2003, м. Ужгород) – журналіст, громадська діячка.

Шикерява Діана (1977, м. Тернопіль) — спортсменка, підприємець, меценат.

shykeryava

Юркевич Андрій (1971, м. Зборів) — оперно-симфонічний та хоровий дириґент.

yurkevych

12 жовтня в історії Тернопільщини:

1405 – власником м. Шумськ стає Ян Рей (лат. Ioanne Rey de Szumsko).

1915 - у бою під Семиківцями  Теребовлянського району загинув хорунжий УСС Северин Яремкевич, який залишив заповіт, щоб його поховали у Соснові, під горою на краю села Тудинка, де знаходився штаб УСС. На цьому місці насипана могила сотнику С. Яремкевичу (відновлена 1991 р.).

1915 - протягом 7–12 жовтня сотня Осипа Будзиновського і три чети сотень Андрія Мельника й Дмитра Вітовського разом із австрійськими та німецькими військами боронили переправу через Стрипу. Незважаючи на кількаденний майже безперестанний ураганний вогонь російської артилерії, який, за словами одного з учасників оборони Мирона Заклинського, виявився «найсильнішим з усіх, під яким досі бували стрільці», противникові так і не вдалося пробитися за річку.

1915 - стрілецький оркестр із новими сотнями передислокувався до с. Вівся (нині Козівського району), де місцеві жителі дуже щиро прийняли стрільців. Там їм виділили для репетицій оркестру шкільну залу.

1920 - підписавши перемир’я з радянською Росією, Польща залишила свого українського союзника напризволяще.

1930 - «зпацифіковано» кооперативи у селах Бобулинці, Зелена, Осівці Бучацького району.

1941 - на розстріл у Скалатський табір з Гримайлова вивезено 1 тис. 700 євреїв.

1945 - в с. Ставки Гусятинського району енкаведист при арешті сім’ї українського повстанця важко поранив його сестру (демонстративно вистрілив у груди), коли вона поверталася в будинок, щоб одягнутися.

1945 - органи НКДБ арештовують українську релігійну діячку (УГКЦ), ігуменю студитського монастиря Олену Вітер за те, що займалася відновленням життя монаших спільнот, опікувалася сиротинцями, допомагала членам ОУН і УПА. У квіт­ні 1946 засуджена на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав; перебувала в концтаборах Східного Сибіру та Мордовії. Звільнена 29 березня 1956. Понад 30 років служила у підпільному монастирі в місті Скалат Підволочиського району Тернопільської області. Згодом більшість часу проводила у Львові, займалася доброчинною працею серед мирян і катехизацією дітей. За врятування єврейських дітей під час німецько-нацистської окупації уряд Ізраїля 1976 удостоїв Йосифу титулу «Праведник сві­ту» (її ім'я вписане у Почесну стіну Праведників у Єрусалимі). Реабілітована 1995. У Скалаті її іменем названа вулиця.

1947 - вояки УПА розбили відділ «стрибків» в с. Шимківці Збаразького району.

1949 - створено колгосп в с. Малі Куськівці Лановецького району. Нині землі пайовиків належать агрофірмі “Горинь”.

1990 - політичний страйк (Студентська революція «на граніті») оголосили студенти Тернопільського державного педагогічного інституту.

1992 - постановою Кабінету Міністрів України Семиківський гідрологічний заказник затверджений як об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Розташований у межах заболоченої заплави річок Стрипи та Студенки (притока Стрипи), між селами Росохуватець Козівського району та Соснів Теребовлянського району Тернопільської області. Загальна площа 164 га.

1992 - постановою Кабінету Міністрів України Кременецький ботанічний сад оголошено об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, мета якого - збереження, вивчен­ня, інтродукція, акліматизація та ефективне господарське використан­ня рідкісних і типових видів флори. Розташований у місті Кременці, за адресою: вул. Ботанічна, 5.

1997 – відбувся футбольний матч «Зірка – Нива», який закінчився результатом 2:0.

2008 - в с. Лісники Бережансього району відкрито й освячено символічну могилу воякам УПА.

2012 - в Тернопільському драмтеатрі відбулося відзначення 70-ої річниці утворення УПА.

Всесвітній день боротьби з артритом проводиться з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, відзначається щорічно 12 жовтня. Мета Всесвітнього дня боротьби з артритом привернення уваги та інформованості широкої громадськості до проблем ревматологічних захворювань.

У наш час ревматологічні захворювання займають високі позиції в рейтингу причин захворюваності та інвалідності. Цьому недузі схильні не тільки літні, але і багато молодих людей, а також діти.

Артритом хворіє приблизно кожна сота людина. Біль, обмеження в русі, хронічна ниркова недостатність, висока інвалідизація - це те, що несе з собою артрит. Хвороби суглобів вимагають тривалого постійного медичного нагляду та лікування. Хворі гостро потребують реабілітації і соціальної адаптації.

Хоча причини розвитку артритів різноманітні, лікарі все одно рекомендують не нехтувати здоровим способом життя, в тому числі фізичними вправами і правильним харчуванням.

calendar_10_12

Всесвітній День хоспісної і паліативної допомоги проводиться щорічно в другу суботу жовтня. Організатором Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, які підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.

Хоспіс є однією з форм паліативної допомоги - це спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими людьми в кінці життя. Філософія хоспісу стверджує, що хоспіс - це не «будинок смерті», але «будинок життя».

Цілі Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги полягають у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.

В 2019 році Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги припадає на 12 жовтня.

Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги

Національне свято Королівства Іспанія – День іспанської нації (1492). У 711-718 рр. майже вся територія Піренейського півострова була захоплена арабами, котрі вторглися з Північної Африки. У 718 році завойовникам було учинено опір, в результаті якого утворилося королівство Астурія. Таким чином було покладено початок Реконкісті (відвоюванню народами Піренейського півострова своїх територій), яка закінчилася у 1492 році взяттям Гранади.

Цього дня в ООН відзначають День іспанської мови («Dia de la Hispanidad» – день іспаномовної культури). Рішення про проведення дня було прийняте Департаментом громадської інформації ООН напередодні Міжнародного дня рідної мови, який відзначається щорічно 21 лютого з ініціативи ЮНЕСКО. Мета проведення днів шести офіційних мов ООН – розширення інформованості щодо історії, культури і розвитку кожної з мов ООН.

630_360_1444396215-3510

12 жовтня - вважають офіційною датою відкриття Америки європейцями.

12 жовтня 1492 року італійський мореплавець Христофор Колумб, перепливши Атлантичний океан, досягнув сучасних Багамських островів, щиро вірячи, що дістався Східної Азії. Цього ж дня очолювана Колумбом експедиція зійшла на берег і оголосила відкриту землю власністю іспанських монархів Ізабелли і Фердинанда, спонсорів спроби знайти західний шлях до Китаю, Індії та багатих золотом азіатських островів.

Колумб народився в Генуї в 1451 році і в молоді роки працював моряком на багатьох суднах. З часом у нього з'явилась нав'язлива ідея про існування західного шляху до Індії та Китаю. В той час традиційний для європейців маршрут до Південно-Східної Азії, що пролягав через Близький Схід, контролювався Оттоманською імперією і був фактично закритим із-за небезпечності подорожі. Будучи людиною освіченою, Колумб вірив у те, що Земля кругла, але як і більшість його сучасників, погано уявляв її реальні геометричні розміри - за розрахунками Колумба, Східна Азія мала б знаходитись там, де сучасна Америка (в той час ніхто про існування Тихого океану не знав).

Вважаючи, що лише Атлантичний океан розділяє Європу від багатої Індії і цей шлях цілком реально здолати, Колумб звернувся зі своїм планом відкриття західного шляху в Азію до короля Португалії Жуана II, але не знайшов підтримки. Король Іспанії Фердинанд і королева Ізабела також двічі відхиляли ідею Колумба, але в січні 1492 року, після завоювання столиці маврів Гранади, окрилені перемогою, іспанські монархи погодились фінансувати експедицію Колумба.

3 серпня 1492 року Колумб і 90 чоловік команди відпливли з міста Палос на трьох невеликих кораблях «Санта Марія», «Пінта» і «Ніка». 12 жовтня експедиція побачила землю, очевидно, сучасний острів Уолтінг Багамського архіпелагу, висадилась на ньому і оголосила іспанською територією. Через місяць Колумб добрався до сучасної Куби, котру він спочатку прийняв за материковий Китай, а пізніше вважав Японією. Колумб назвав острів Іспанйола і заснував на ньому невелику колонію з 39 чоловік.

Через три місяці Колумб повернувся до Іспанії зі зразками золотих прикрас, що носили «індійці», як доказ величезних багатств, до яких він ніби-то отримав доступ. Це справило належне враження і в березні 1493 року він був прийнятий іспанськими монархами з великими почестями, отримав титул «адмірала морів і океанів» і підтримку в організації другої експедиції, яка почалась у вересні 1493 року.

Всього Колумб здійснив чотири подорожі до Нового Світу, відкрив безліч Карибських островів, Мексиканську затоку, побував на материковій частині Південної та Центральної Америки, але так і не досягнув своєї мети - знайти західний морський шлях до Азії. Він помер в 1506 році, не усвідомивши значення своїх відкриттів - в наступному столітті багатства Нового Світу зробили Іспанію найбагатшою і найсильнішою державою планети.

kolumb

Іменини сьогодні святкують Феофан і Кир’ян.

Вибір читачів за тиждень

Відео