16 січня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Бондар Валерій (1964, м.Тернопіль) – директор Тернопільської школи допризовної підготовки.
Монартович Ігор (1979, м.Підволочиськ) - голова Підволочиської районної ради.
Пунда Віктор (1965, с. Іванівка Підволочиського району — 6 жовтня 2014, у Перевальському районі Луганської області) — український військовик, інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У молоді роки у ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах, спеціальність — механік-водій танків. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову. Призваний за мобілізацією. Загинув зі своїм товаришем Віктором Бойком з Київщини 6 жовтня 2014 під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Яричевський Сильвестр (1871, Рогатин — 30 березня 1918, Серет) — український письменник, педагог і громадський діяч Буковини, родом з Рогатина; учитель гімназії у Перемишлі, Коломиї, Кіцмані і з 1909 в Сереті. Після закінчення початкової школи навчався в Бережанській гімназії, де разом із Богданом Лепким заснував літературно-мистецький гурток, девізом якого були слова Й.Гете «Більше світла!».
Цей день в історії Тернопілля:
16 січня 1699 року - за умовами Карловицького мирного договору землі Тернопільщини, між Збручем і Стрипою, на південь від лінії населених пунктів Гусятин-Гадинківці-Біла-Білобожниця-Джурин-Бучач, які були під владою Порти і складали Чортківську нахію Кам'янецького ейялету Подільського пашалику, як і все Поділля, знову відійшли до Речі Посполитої. Фактично Польща повернула їх собі після 1683 в результаті воєнних дій.
16 січня 1819 року - засновано Кременецький ліцей. Його фундатором виступив один із найвідоміших польських освітніх діячів І половини ХІХ ст. Тадеуш Чацький. Ліцей був важливим осередком польської освіти та науки на Волині. Діяв до 1833 р., після чого припинив своє існування, надавши матеріальну та навчальну базу для нового закладу - університету Святого Володимира (тепер — Національний університет ім. Т. Шевченка).
16 січня 1938 року – в м.Київ помер український режисер і актор, уродженець Зборівщини Януа́рій Бортник. В юності виїхав з батьками до Тернополя. З дозволу воєнних властей Лесь Курбас організував «Тернопільські театральні вечори», куди вступив і Бортник. Він уперто працював над поліпшенням своєї дикції і добився успіхів: співав у хорі, брав участь у масових сценах і балеті. На афішах Бортник називали псевдонімом Н. Загребельний. Працював у Тернопільському, Львівському, Біілоцерківському, Харківському, Дніпропетровському театрах. 16 січня 1938 року його розстріляли в Києві. Реабілітований 1956.
16 січня 1945 року – директива НКДБ УРСР «Про активізацію агентурно-слідчої роботи по римо-католицькому духовенству та уніатах».
16 січня 1946 року – совєти виселели з садиб усіх мешканців сіл Буряківка й Слободка Товстснського району та села Саранчукм Бережанського району, де активно діяли бандерівці. Постанова визначала інші села Тернопільської області та рознарядки на них селянських господарств із репресованих сіл.
16 січня 1990 року - відбулися переговори у справі УГКЦ в Москві, в Данилівському монастирі, в яких взяли участь представники Ватикану та Московської Патріархії. В числі делегації УГКЦ був виходець з Бучацького району Тернопільщини єпископ Павло Василик.
16 січня 1991 року – єпископські свячення отримав уродженець смт.Козова. генеральний вікарій Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні владика Маркіян Трофим’як. З 2012 року – єпископ-сеньйор.
16 січня 1991 року – владика Михаїл Сабрига отримав з Риму підтвердження своїх єпископських свячень, яку він отримав 11 жовтня 1986 р. із рук владики Стернюка. З квітня 1993 р. став ординарієм новоствореної Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ.
16 січня 2014 року Верховною радою України, з суттєвим порушенням регламенту, були прийняті так звані «Диктаторські закони». Вони суттєво порушували права громадян та стали причиною початку великого кровопролиття в Україні.
Станом на середину січня 2014 року Революція Гідності фактично зайшла в глухий кут. Жодна з вимог Майдану так і не була виконана владою, а влада, зі свого боку, так і не змогла зупинити протестну хвилю в країні. Дві спроби силового придушення Майдану провалилися, а всі інформаційні потуги направлені на дискредитацію протестів мали зворотно пропорційний ефект для самої влади.
Опираючись на підтримку Росії, яка на той момент залишилася єдиним зовнішнім союзником тодішнього Президента Януковича, влада вирішила продовжити політику придушення Майдану. Саме для цього, 16 січня провладною більшістю в Верховній Раді України, з грубим порушенням регламенту, був прийнятий пакет законів, які в народі згодом назвуть «Диктаторськими», «Драконівськими» чи «Законами 16 січня», а цей день «Чорним четвергом».
Напередодні між представниками провладних та опозиційних партій йшли запеклі суперечки про проект державного бюджету на 2014 рік, який стояв на порядку денному Ради саме 16 січня. Опозиція продовжувала блокувати трибуну, а вранці 16 числа у своїх кабінетах були заблоковані голова ВРУ від провладної Партії регіонів Володимир Рибак та його заступник, комуніст Ігор Калєтнік. Проте останньому вдалося втекти з власного кабінету та загадковим чином опинитися в залі Верховної Ради.
Запеклий комуніст, а по сумісництву митний олігарх Калєтнік розпочав пленарне засідання та поставив на голосування проект бюджету, а паралельно з ним пакет змін до 10 законів. Так як система голосування «Рада» в цей момент не працювала — вони були «прийняті» шляхом підняття рук депутатами від провладної більшості. Вся ця «законодавча процедура» тривала менше чим 30 секунд, а підрахунок голосів (рук) тривав ще менше і голова лічильної комісії Володимир Олійник миттєво оголосив результат — 235 голосів.
Як з’ясувалося пізніше, ця театральна вистава була спланована заздалегідь, а більшість депутатів, що піднімали руки, навіть не здогадувалися за що вони голосували. Суть прийнятих законів полягала в суттєвому врізанні конституційних прав та свобод громадян та в одномоментному перетворенні України в тоталітарну державу.
Зокрема:
- Обмежувалася свобода мирних зібрань, гарантованих ст.39 Конституції України;
- Обмежувалася свобода слова в ЗМІ та інтернеті, створювалися законодавчі умови для цензури;
- Закони обмежували діяльність громадських організацій, які отримували допомогу від західних фондів на розвиток демократії в Україні;
- Обмежувався доступ до інформації про майновий стан чиновників та членів їх родин;
- Повністю розв'язувалися руки всім репресивним органам для придушення будь-яких протестів проти діючої влади.
Співавторами законів були, тепер біглі в Московію народні депутати від Партії регіонів Володимир Олійник та Вадим Колісніченко. Текстовий аналіз цих законів дає розуміння про їх повну відповідність з аналогічними нормативними актами, що на протязі декількох років підряд приймалися в Московії для встановлення там Путінського тоталітарного режиму.
Незважаючи на обурення українського суспільства та заклики світових лідерів відмінити закони, Президент Янукович їх підписав, а вже 21 січня 2014 року вони були опубліковані в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр». Більшість диктаторських законів набули чинності на наступний день — 22 січня.
Якщо підсумувати, то головним наслідком прийняття «Законів 16 січня» була трансформація відносно мирних громадянських протестів в жорсткі силові протистояння з правоохоронними органами з застосуванням зброї та великими людськими жертвами.
16 січня відзначається День свободи віросповідання в США. Щорічно президент країни звертається до всіх громадян Сполучених Штатів Америки із закликом взяти участь у заходах, присвячених черговій річниці з дня ухвалення Положення про свободу віросповідання Вірджинії. Ця історична подія відбулася в 1786 році. Цим документом Генеральна Асамблея штату Вірджинія затвердила права громадян на висловлення своїх релігійних переконань, які не будуть дискриміновані. Текст положення написав Томас Джефферсон.
У результаті даний текст також став поправкою до Конституції США.
У 2003 році під час відзначення даного свята президент Джордж Буш-молодший зазначив, що Сполучені Штати Америки, як багатонаціональна держава, намагаються створити умови для вільного розвитку кожної релігії. А 4-й президент США Джеймс Медісон називав релігію справою переконань і совісті людини, якій вона має право слідувати все життя.
Дата святкування Всесвітнього дня «The Beatles» була вибрана не випадково. Саме в цей день, 16 січня, в 1957 році був відкритий клуб «The Cavern», в якому починали свій шлях до слави тоді ще зовсім нікому не відомі молоді музиканти Джордж Харрісон, Джон Леннон і Пол Маккартні.
Іменини сьогодні святкують Ірини та Павли.
