2 лютого в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Бабич Юрій (1957, м. Збараж Тернопільської області, Україна) — український архітектор. Член Національної спілки архітекторів України.
Осип Когут (1891, с. Нагірянка, або Бучач, нині Тернопільська область — червень 1941, Дрогобич,або 15 жовтня Старобільськ) — український галицький громадський і політичний діяч, правознавець. Доктор права (1925). Адвокат, видавець, редактор.
Левкович Тетяна (1965, м. Підгайці) - Підгаєцький міський голова.
Антін (Антон) Малюца (1908, с. Токи — 17 червня 1970, Нью-Йорк) — український живописець, графік, художник-монументаліст, мистецтвознавець і критик. Брат Івана та Степана Малюц.
Костянтин Василь Острозький (також Василь Костянтин Острозький; 2 (12) лютого 1526 — 29 лютого/13 (23) лютого/28 чи 29 лютого 1608) — український князь, магнат, воєнний, політичний і культурний діяч, меценат Великого Князівства Литовського. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Великого Князівства Литовського у Речі Посполитій, сенатор Речі Посполитої, засновник Острозької академії. Син великого гетьмана литовського князя Костянтина Острозького.
Підлужний Андрій (псевдо — НІЧЛАВА, NICHLAVA; 1974, Тернопіль) — український співак, композитор, музикант, телеведучий, продюсер, лідер гурту «Нічлава» та колишній учасник гурту «Скрябін» (1997—2004).
Пулюй Іван (1845, містечко Гримайлів, нині смт, Гусятинський район — 31 січня 1918, Прага) — український та австро-угорський фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.
Володимир Хома (1930, с. Денисів, нині Козівського району - 06. 03. 2005, с. Купчинці того ж району) - педагог, краєзнавець, літературознавець, фольклорист, літератор. Член НСЖУ (1992), почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1998).
Цей день в історії Тернопілля:
2 лютого 1886 року - у Бережанах вийшла газета «Одноднівка Бережанська» - перший часопис українською мовою на Тернопільщині; це був єдиний номер видання.
2 лютого 1941 року – у Струсові померла черниця-василіянка Северина (Степанія) Париллє. Вже з перших років своєї гімназійної праці сестра Северина багато часу віддає колекціонуванню предметів українського народного побуту. Крім вишивок, сестра Северина збирала також жіночі строї, весільні вінки, дерев’яні хрести, народну кераміку, бронзові вироби, витинанки, писанки та інші предмети народного побуту. Виставляла свою колекцію в Нью-Йорку, Філадельфії, Вашингтоні. Згодом вона стала складовою частиною фондів новоствореного Львівського музею етнографії та художнього промислу і зберігається там донині.
2 лютого 1942 року – в Тернополі розпочалися одномісячні курси посадників, війтів, громадських секретарів округ Тернопіль, Чортків, Золочів, Бережани дистрикту Галичина.
2 лютого 1949 року – помер педагог, художник, учасник національно-визвольних змагань, уродженець Збаражчини Михайло Соболяк. Організатор та керівник церковних шкіл та громадських хорів; виступав як скрипаль. Співпрацював з УВО, член ОУН, готував зведені звіти для командування УПА і Проводу ОУН, картосхеми боїв, після 1947 р. – референт пропаганди ОУН Міжгірського району (Закарпатська обл.). Серед картин: «Мати Божа Лісова» (1920 р.), «Дерев’яний місток у с. Висоцькому Нижньому» (1920 р.), «Церква і дзвіниця в с.Яблунові» (1935 р.).
2 лютого відзначається День бабака. Це свято раніше відзначали лише у США та Канаді, але поступово воно стало популярним і в інших країнах. Саме 2 лютого потрібно спостерігати за поведінкою бабака, що вилазить з нірки, щоб зрозуміти, чи скоро прийде весна.
Традиційно вважається, що похмурий день, коли бабак не може бачити свою тінь і тому виходить спокійно, свідчить про те, що зима вже закінчується, тому варто чекати ранню весну. У сонячний день бабак може бачити свою тінь, тому він ховається. Це означає, що зима затримається ще, як мінімум, на шість тижнів.
Святкування в американських і канадських містах відбувається дуже активно. У цей день прийнято проводити тематичні фестивалі. Вони зазвичай приваблюють багато туристів. Фестиваль, який проводиться в американському штаті Пенсільванія, став всесвітньо відомим після виходу фільму під назвою «День бабака». Символом свята тут вважається бабак на ім'я Філ.
Сьогодні у світі живе декілька відомих бабаків-метеорологів: Панкссатонейский Філ, Уайртонский Вілі, Бальзакскій Біллі, Генерал Беарегард Лі та інші.
Відомо, що поява Дня бабака непрямо пов'язана зі Стрітення Господнім, яке здавна відзначали християни. На Стрітення було заведено передбачати погоду.
Всесвітній день водно-болотних угідь (World Wetlands Day) відзначається щорічно 2 лютого починаючи з 1997 року. Саме в цей день 1971 року в Ірані був підписаний важливий документ для захисту водно-болотних угідь, а саме «Рамсарська конвенція» (від іранського міста Рамсар).
Головною ціллю конвенції є захист водно-болотних угідь від діяльності людини. В документі також зазначається, що збереження та раціональне використання водно-болотних угідь є важливою умовою стійкого розвитку в усьому світі. Водно-болотні угіддя відіграють важливу роль в екосистемі нашої планети оскільки є одним з найбільших джерел прісної води та природнім місцем проживання для багатьох водоплавних тварин та рослин.
На даний час до «Рамсарської конвенції» приєдналися більше 160 держав, а загальна кількість охоронюваних нею угідь перевищила 2000 з загальною площею більше 200 мільйонів гектарів. Головною умовою для приєднання країни до конвенції є наявність на її території хоча б одного охоронюваного водно-болотного угіддя міжнародного значення.
Україна поновила членство в Рамсарській конференції з часів СРСР в 1996 році. Сьогодні, на території нашої держави нараховується 33 водно-болотних угіддя міжнародного значення загальною площею 676 тисяч гектарів. Вони були включені до офіційного переліку рамсарських угідь в 1998 та 2005 роках. В 2011-12 роках Кабінет міністрів України розпорядився надати статус міжнародних ще 19-тьом водно-болотним угіддям. Всі вони розташовані в межах природно-заповідного фонду України.
Згідно 1 статті конвенції такими угіддями вважаються райони боліт, драговин, торфовищ, природних чи штучних водойм, морських акваторій глибина яких не перевищує 6 метрів тощо. Для визначення, яким угіддям надається міжнародний статус існує система критеріїв, а саме: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, існування там рідкісних рослин та тварин тощо. Крім того, постановою Кабінету міністрів в 1996 році був затверджений порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення.
Щорічно 2 лютого християни західного обряду відзначають свято Стрітення Господнього. Це релігійне свято має дуже древнє коріння та сягає часів звільнення євреїв з єгипетського полону. З того часу, за іудейською традицією, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, тому на 40-й день після народження його приносили до храму. Також, згідно традиції, з немовлям проходила очищення і мати, якій було заборонено до цього терміну входити в храм Божий.
Цю подію з життєпису Ісуса Христа описує євангеліст Лука. Так він пише, що коли батьки принесли маленького Христа в храм для освячення, при вході їх зустрів святий Симеон, якому було сказано, що він не помре поки не побачить Сина Божого. Тоді Симеон взяв Ісуса на руки і сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, за словом Твоїм із миром; бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам, і славу народу Твого Ізраїля » (Лк. 2: 29-32).
В римо-католицькій традиції свято Стрітення Господнього називається Candlemas (Chandeleur), що означає очищення або просвітлення. Воно символізує очищення Діви Марії на сороковий день від народження Христа. Саме тому в західній традиції, на відміну від східної, це свято відноситься до Богородичних. Тут увага акцентується не на зустрічі з Симеоном, а на словах сказані ним, що «Ісус є світлом на просвіту поганам».
Історія святкування Стрітення бере свій початок у Візантії у IV ст., а римо-католики з V ст. святкують його 2 лютого. З VII ст. з'являється назва Очищення Найсвятішої Діви Марії. У цей день в церквах освячуються свічки що називаються громовицями. Вогонь цих свічок символізує Христа, що несе просвітлення язичникам, тому зберігаються освячені свічки цілий рік та використовуються в різноманітних обрядах.
Свято Стрітення Господнього також символізує про закінчення Різдвяних свят та зустріч весни.
Іменини сьогодні святкують Овсій, Юхим, Євтихій, Інна, Римма, Захар, Мирослав.
