Літо для господинь – «гаряча» пора. Адже потрібно встигнути зробити запаси сезонних овочів, ягід і фруктів. А ще заготовити зелень і пряні трави, щоб взимку вони додавали стравам смаку та приємного аромату. У кожної господині свої рецепти заготівлі. Комусь подобається сушіння, інші сировину засолюють і зберігають у холодильнику, а хтось надає перевагу заморожуванню. В Інни Антонюк із села Кобзарівка, що на Зборівщині, є свої секрети. З ними вона поділилася у власному відеоблозі «Моє подвір’я», пише «Сільський господар».

Цього року на моїй домашній ароматній грядці гарно вродили розмарин, орегано, майоран, лимонний чебрець, базилік фіолетовий і зелений, – розповідає пані Інна. – Ну і, звичайно, який город без зеленої цибулі, кропу та петрушки? Саме їх зазвичай я заморожую. Роблю такий собі мікс. Помиті петрушку, зелене пір’я цибулі і гілочки кропу дрібно нарізаю, вимішую ложкою, розкладаю у пакети-зіппери, випускаю з них повітря, щільно закриваю і кладу в морозильну камеру. Такі герметичні пакети дуже зручні. Вони легко відкриваються і не займають багато місця.

Пряні трави, як-от базилік, орегано, майоран, чебрець, розмарин – Інна Антонюк засушує. Це можна робити у кілька способів: за допомогою духової шафи чи електричної сушарні. Пані Інна заготовляє трави перевіреним роками бабусиним методом – викладає їх на папір і сушить у затінку. 

Дуже важливо правильно зібрати трави, – каже господиня. – Я роблю це рано-вранці, щоб зелень була соковитою, напоєна росою. Рослини акуратно зрізаю, мию і викладаю на стіл, щоб з них стекла вода, трохи обвітрилися і підсохли. Якщо це базилік, то листочки обриваю. Стебла не викидаю – також засушую. І кріп сушу. Усе частинки окремо: листя, стебла і молоде суцвіття. Далі беру ящики та підноси, встеляю їх чистим папером і викладаю сировину. Зверху накриваю марлею чи тканиною. Час від часу перевертаю, щоб листя і стебла добре висохли. Оскільки для засушування потрібне тепле та сухе приміщення, то в мене для цих потреб служать веранда та кухня. Щоб зекономити місце, ящики ставлю один на один. 

Інна Антонюк зізнається, що такий спосіб як сушіння, їй найбільше до вподоби. Сушені трави, за її словами, мають сильний і водночас приємний аромат, довше зберігаються. А поки «готуються», то хата наповнюється неймовірними пахощами. 

Особливо мені подобається сушити лікарські рослини: ромашку, мелісу, м’яту, цвіт липи, листя і ягоди суниць, квіти чорнобривців, – каже Інна Володимирівна. – Узимку готую з цих природних дарів смачні та цілющі чаї.

Висушені пряні трави господиня подрібнює і складає у контейнери. Грубші стебла перемелює у млинку і теж фасує у лотки чи скляні банки. Зберігає їх щільно закритими у сухому, прохолодному і темному місці. 

Готові сушені трави додаю до улюблених м’ясних і рибних страв, де вони розкривають свій смак та аромат, – ділиться досвідом господиня. – Та варто пам’ятати, що смак сушених трав вираженіший, ніж свіжих, тому їх потрібно використовувати невеликими порціями. Адже надто насичений аромат може зіпсувати будь-яку страву.

Фото «Сільського господаря»