Карантин не те, щоби внеможливив, але ускладнив пересування. Тому актуальності набувають фотомандри. Ось недавно розглядала світлини виставки, проведеної в бучацькому «Арт-дворі». Запам’яталися фотографії бучаччанки Тетяни Енгельберг. На них поставали знайомі та вперше бачені куточки міста. Я вирішила поспілкуватись із фотографинею та здійснити мандрівку в Бучач через її світлини.

Пані Тетяна почала фотографувати минулої осені. Пригадує, якось поверталася з роботи додому, сонце саме заходило й місто постало в особливому світлі.

Оскільки співрозмовницю завжди цікавила історія, передовсім звертає увагу на довоєнні кам’яниці.

— Я завжди уявляла, які люди жили в цих будинках Бучача, ким були їхні архітектори та будівничі. Давні споруди зводили навіки, вони й нині мають величний вигляд.

Якось гуляючи у Кракові й захоплюючись містом, пані Тетяна звернула увагу, що більшість місцевих поспішали у справах, байдужі до краси навколо, бо звикли до неї.

— Так і ми живемо, не звертаючи уваги на те, скільки цікавого та незвичного довкола. Для мене фотографія — спосіб показати іншим, яким я бачу Бучач — красивим, оригінальним, зі старовинною архітектурою.

Одним зі своїх особливих фото Тетяни Енгельберг називає світлину будиночка, який потопає в зелені. На її думку, він має казковий вигляд і репрезентує не менш казковий Бучач, який  так любить.

Інна Віконська

Фото Тетяни Енгельберг