Казку з бетону творять у Кровінці поблизу Тернополя (фото)
Ця сім’я знає, як перетворити будні на свято. Їхнє подвір’я привертає увагу — скульптури фантастичних істот багаті деталями, кожну хочеться розглядати. Та й самі істоти, здається, випромінюють добро й тепло, хоча зроблені з бетону.
Створили це диво Олег і Оксана Котики, викладачі Теребовлянського коледжу культури та мистецтв, і брат пана Олега — Руслан, випускник цього навчального закладу.
— Усе почалось з експерименту вісім років тому. В інтернеті побачили різні скульптури з бетону — вони зацікавили нас, у родинному селі чоловіка вирішили встановити над криницею гриб, оздобивши його різноманітними деталями — слимачками, грибочками, яблучками. Тоді не знали, як правильно все робиться — пробували, застосовували різні підходи, щось вдавалось, щось переробляли, проте як для першого разу нам усе непогано вдалося, — розповідає Оксана Котик. — А ось сусіди такої творчості не зрозуміли — для них вона була незвичною. Нас ця реакція не зупинила. Ми продовжили працювати, вдосконалювати вміння і тепер можемо впевнено братись за різні роботи.
117219387_2766991186868024_2526774679687718415_n
Роботу над скульптурою Котики починають з ескізу. Пан Олег промальовує основні форми, якщо нема чітко поставленого завдання, то разом міркують, як прикрасити скульптуру, які деталі були б доречні.
— Часто буває, що готовий проєкт дуже різниться від задуманого. Ось планували лісовика-криницю, думали, що він має бути серйозний, з люлькою, а вийшов без люльки та усміхнений, — каже Оксана Котик. — Наші головні замовники — діти Яночка та Артемчик. Коли малюємо ескізи, завжди говорять, що вони хотіли б, просять: «домалюй те, домалюй се».
117035127_736070376966262_6412843005609670262_n
Втілення скульптури в життя тривала та складна робота, котра потребує специфічних навичок і фізичної сили — зварювальні роботи, ліпка основних форм — цим займаються пани Олег і Руслан. Відтак — виготовлення деталей та їх оздоблення — це заняття пані Оксани.
— Чоловік любить темні насичені кольори, а я — світлі, яскраві, мені подобається, щоби роботи були різнобарвні. Я люблю, коли вони вражають, привертають увагу. Крім того розумію, що, оскільки скульптури стоятимуть на вулиці, то з часом вкриватимуться пилюкою, колір поблідне. Сміюся: «Як вицвітуть, якраз буде, як ти любиш». Та й він розуміє, що кольорові акценти потрібні, не раз кличе: «Йди-но, додай кольору». Чоловік любить роботу викладача, але казкова скульптура його хобі, котрим він займається навіть втомленим, часом і до пізньої ночі, — розповідає майстриня.
Найбільші скульптури на подвір’ї — колодязь-лісовик та альтанка. Обидві близько трьох метрів вгору. Над альтанкою працюють четвертий рік, залишилось оздобити внутрішню стінку. Крім того, є садові скульптури, найбільша серед них ельф-господар. Пані Оксана каже — найбільше подобається створювати незвичайних лісових персонажів, оздоблених багатьма деталями. Творять скульптури різних розмірів, адже вони мають мати гармонійний вигляд на подвір’ї.
— У планах — облаштувати селфі-зону. До нас приїжджає багато людей, часто фотографуються молодята. Чимало долають немалі відстані, аби побачити скульптури, а буває, що приїжджають — а нас нема вдома. Тому вирішили зробити лавочку на вулиці — можна буле присісти, відпочити та сфотографуватись. Оздобимо її якимось персонажем, ймовірно, пов’язаним з нашим прізвищем, — провадить мову далі співрозмовниця. — Інший задум масштабніший, бо хочемо оздобити весь будинок у чоловіковому селі ліпниною. На подвір’ї задумали поставити альтанку, діти вже замовили басейн із фонтаном, гіркою — навіть намалювали ескізи. Ця робота довготривала, тож не знаємо, скільки будемо її робити, проте невдовзі плануємо почати.
Після того, як на подвір’ї з’явились скульптури, каже пані Оксана, стало набагато приємніше та затишніше:
— Раніше було «сіро» — камінчики, клумбочка… А тепер усе кольорове, казкове. І це приємно не тільки нам, бо ті, котрі до нас приїжджають, в захваті, їм подобається альтанка, спершу не вірять, що вона з бетону, а не з дерева. Нас дуже тішить, коли бачимо, як радіють дорослі та діти. Бо ж не тільки для молодших утіха — дорослі згадують, як були малими. Та й сусіди по-іншому тепер сприймають наші скульптури. Бачать, що зупиняються машини та автобуси, приїжджають журналісти — отже це цікаво багатьом. Уже й хвалять наші скульптури, а сусідські діти часто приходять бавитись до нас на подвір’я.
116583174_643637396508318_4958305908220847349_n
Інна Федькович
Фото надала Оксана Котик
