Тимчасова недоступність далеких місць спонукає відкривати ті, котрі поруч.

Тож одного вечора велосипедом попрямувала до Байковець. Трохи часу у дорозі і я біля мети — костелу. Багато інформації про нього нема, зокрема, не відомо ні імені святого, яким він освячений, ні імені архітектора. Пишуть, що костел заклали в 1936 році, а освятили роком пізніше.

Костел невеликий, проте завдяки розміщенню та стрункості, справляє враження. Цікаво обійти його, звернувши увагу на  асиметричну башту із шатровим завершенням, на сигнатурку, і звісно, розглянути вікна. Коли я була біля костелу, сонце було низько та освітлювало хори, котрі було видно крізь скло. Шкода, що потрапити всередину не вдалось — думаю, в цей час там було надзвичайно красиво. Я неспішно розглядала центральний портал із колонами — підсвічені, вони мали незабутній вигляд.

Такі мандрівки доводять, що цікаве поруч, і не тільки екзотичне може ворохобити. Тож будьмо уважні.

Анна Золотнюк

Фото авторки