Мандрівки Тернопільщиною. У кролячу нору
Ви ж пригадуєте, в якій книжці йшлося про цю нірку. І, мабуть, пригадуєте, що падати у ній так довго, що можна неспішно розглянутись.
Я не пропоную нікуди падати, а ось приглянутись до того, що навколо – раджу. Тим більше там багато непересічного.
Вгляньмося у те, як закручуються сходи, у те, як вигинаються балясини. Навіщо? Зокрема, для того, аби запланувати мандрівки, аби не забувати дивитися на красу поруч.
Анна Золотнюк
Фото авторки
