Нещодавно ТЕРЕН повідомляв про те, що тернопільські правоохоронці розпочали досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом привласнення грошових коштів колишнім правлячим архієреєм релігійної організації “Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви” Гуком Ростиславом Володимировичем (Мстиславом), вчиненого у великих розмірах.

Прес-служба Тернопільської єпархії УАПЦ побесідувала із Головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Шевчук Наталією про подробиці справи.

– Н.  Шевчук: По-перше, єдине, чого ми прагнемо, — це повернення усього комплексу Петро-Павлівського чоловічого монастиря у власність ТЄ УАПЦ. По-друге, архієпископ Мстислав скоїв канонічний та кримінальний злочин, а тому обов’язково понесе відповідальність за свої дії перед Церквою та державою. По-третє, так, ми дійсно попри перешкоди домоглися відкриття кримінального провадження і доведемо справу до кінця. Це справа честі!

Кор.: Чому Ви, а не ТЄ, просуваєте цю справу? Адже збереження та повернення незаконно відчуженого церковного майна — справа передусім Єпархії, а не Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія.

– Йдеться про справу, де має місце привласнення коштів в особливо великих розмірах та за допомогою службового положення. Однак на сьогодні у справі фігурує одна особа. Це Ростислав Гук, він же архієпископ Мстислав. Проте Мстислав Гук не мусить опинитися на лаві підсудних один. Поруч з ним має сидіти ще одна особа — Микола Іванович Малетич, він же Митрополит Макарій. Однак річ у тім, що Митрополит Макарій виявився набагато спритнішим за архієпископа Мстислава. Тому Гук, скоріше за все, топтатиме зону один. Провину владики Макарія довести набагато складніше, бо відомо, що в документі, який підписав Макарій, відсутнє слово «відчужити», а є лише дозвіл створити Товариство з обмеженою відповідальністю і внести як не грошовий майновий капітал — руїни палацу XVII–XIX століть.

Інша річ, що тут присутній іміджевий аспект. Владика Макарій не стояв осторонь, коли його підлеглий продавав церковне майно, він активно сприяв афері. Тому перед владикою Макарієм зараз стоїть моральна дилема: або повісити свій білий клобук у шафу і цим спасти імідж Церкви, або сховатися за посадою і продовжувати ганьбити УАПЦ… Що обере владика Макарій? Знаєте, я чомусь певна, що у нього не вистачить сил вчинити по-чоловічому, як справжній чернець — піди зі своєї посади заради блага Церкви. А отже, він і надалі носитиме свій полинялий від сумнівних справ білий клобук.

Повертаючись до питання, чому Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, а не ТЄ, став, так би мовити, промоутером цієї кримінальної справи. Все дуже просто. Жоден злочинець не зацікавлений у розслідуванні проти себе. А тому ані Митрополит Макарій, ані ним же призначений керуючий єпархією Владика Тихон (який, до слова, свого часу перебував у розшуку за ст. 190 КК України) робили і робитимуть усе можливе, щоб зам’яти цю резонансну справу.

Кор.: Ви вірна УАПЦ. І мало не з першого дня активно критикуєте чинного Предстоятеля.

– Н.  Шевчук: А за що мені його хвалити? (Сміється.)

Почитайте мої інтерв’ю чи статті за останні два з половиною роки. Всі мої прогнози стосовно нового Предстоятеля, нажаль, справдилися. Київський Митрополит, який пише з граматичними помилками і не може відповідно до норм літературної української мови написати присвоєний йому Церквою титул! Вибачте, я навіть не знаю, чи були ще подібні випадки в історії Київської Митрополії… Предстоятель — це публічна постать Церкви, її головний спікер. А в нашій Церкві трапилася біда, коли посаду Предстоятеля отримала людина, нездатна ані чітко мислити, ані висловлювати думки. Неук на Київській кафедрі. Це ж знущання з нашої традиції та історії! З УАПЦ сміється молодь. Нас зневажливо називають не Автокефальною, а «Аграрною Церквою». «Дірявий мішок з горохом, а не предстоятель» — прочитала я якось коментар у соціальних мережах. Вибачте, але я не хочу, щоби перший за честю єпископ УАПЦ сприймався в очах молодих людей як «дірявий мішок» або «сільське опудало». Як вірній УАПЦ мені боляче читати такі коментарі… Є й особистий момент, який мені важко пробачити Митрополиту Макарію, — зневага до його попередника, Блаженнішого Митрополита Мефодія. У мене є досвід 15-річної співпраці з Предстоятелем Церкви, і я маю чітке уявлення, яким має бути глава Церкви. Тому скажу так: не вартий і мізинця.

Кор.: У чому саме полягає конфлікт між Вами?

– Н.  Шевчук: Конфлікту немає. Владика Макарій — не моя «вагова категорія» (сміється). Є кардинально різне бачення стосовно майбутнього нашої Церкви. Є речі, які вже ніколи не змінити ані Владиці Макарію, ані мені.

У червні 2015 року на Помісному соборі навіть не пролунала «Вічна пам’ять» Митрополитові Мефодію. Не було оголошено делегатам останню волю спочилого Предстоятеля — його Духовний Заповіт. Така сама ситуація і щодо Тернопільської єпархії. Тут так само не виконано розпорядження Митрополита Мефодія по ТЄ, не створено музей новітньої історії УАПЦ. Макарій намагається викреслити владику Мефодія з пам’яті Церкви. У 2019-му виповнюється 70 років від дня народження Митрополита Мефодія. Звісно, жодних заходів з увіковічення пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія УАПЦ не планує. Чому? Владика Макарій даремно не хоче звернутися до психоаналітика. Досвідчений спеціаліст у цій сфері міг би допомогти йому подолати Едипів комплекс (батьковбивства) стосовно Митрополита Мефодія…

Кор.: Можливо, владиці Макарію банально бракує часу на вшанування пам’яті Митрополита Мефодія?

– Н.  Шевчук: Гадаю, ви праві. Владика Макарій дійсно зайнята людина. Він зайнятий тим, що руйнує все, збудоване попередником. Нищення — це теж процес, який вимагає витрат часу, зусиль. Розбазарювання церковного майна та землі, нівелювання авторитету Церкви, конфлікт з державою, внаслідок чого наша Церква втратила Андріївський кафедральний собор. Зрештою, ганебна детективна історія з владикою Мстиславом, якого скільки міг покривав Предстоятель. Для цього у владики Макарія є час. А для вшанування пам’яті Митрополита Мефодія бракує. Логічно.

Кор.: Як тепер, на Вашу думку, розвиватиметься ситуація з Петро-Павлівським монастирем? Церква повинна буде повернути кошти так званим новим власникам?

Н.  Шевчук: Церква нікому і нічого не винна! Хто брав, той і повертатиме все до копійки. На рахунок ТЄ не надійшло жодної гривні за руїни палацу, а тому Ростислав Володимирович продасть своє авто, земельні ділянки, ще докладе із «заначки» і поверне покупцям все, що від них отримав. Хоча знаєте, мені навіть якось важко називати цих людей покупцями. Є такий термін «скупник краденого». Так от нові «власники» монастирського майна по суті і є «скупниками краденого», бо майно, яке вони незаконно придбали у громадянина Гука, цей громадянин у Церкви вкрав.

Церкві однозначно повернуть її власність — увесь комплекс. Цим питанням займаються наші юристи. Група осіб, які брали участь у цій оборудці та скоїли злочин, отримають по заслугам. Це стосується і тих, хто робив оцінку вартості церковного майна, і тих, хто відводив землю під наші споруди, і тих, хто вносив зміни та доповнення в правоустановчі документи, звісно, стосується це і засновників ТОВ.

Кор.: Представники УАПЦ зустрічались з новими власниками Петро-Павлівського чоловічого монастиря? Намагались укласти мирову угоду?

– Н.  Шевчук: Зустрічались і неодноразово. Ми пильно слідкуємо за цими процесами. Домовитись їм не вдалося, хоча найвище керівництво церкви запевнило представників власників, що не звертатимуться до суду чи правоохоронних органів.

На Архієрейському соборі Митрополит Макарій був обурений, що йому недоплатили (як вважає Макарій, справжня ціна комплексу становить біля $2 млн), та наполягав переглянути умови договору 50 на 50.

Представники власників посилались на усні попередні домовленості з Мстиславом і на його запевнення, що «все буде добре». Та ситуація вийшла з-під контролю не з вини нових власників, тому це не їхня проблема. Власники погрожували: якщо Церква вирішила їх «кинути», то майно повернуть виключно через суд і без сантиметра землі, оскільки «зацікавлені люди» вклали в цей проект мільйони гривень і вже не відступляться. «Ми готові до будь-якого розвитку подій» — заявив юрист власників, який також брав участь у цій оборудці, виконуючи роль комунікатора між владикою Мстиславом та покупцями. До слова, цей юрист, з його слів, є духовним чадом о. Володимира Якубишина. Вітаю, чесного панотця! Він виховав справжню церковну людину, яка чим може допомагає владиці Мстиславу позбавити Церкву від «пут майна», яке її «обтяжує». І справді! Нащо братам-ченцям майно? Краще віддати його браткам!

Кор.: Дійсно, непроста ситуація…

– Н.  Шевчук: А що тут складного? Згодна: сторона покупця, хай і пішла на морально сумнівну угоду, має отримати компенсацію. Гаразд, є кремезний молодик — владика Мстислав. Він чернець. Нехай продає все, що має, і віддає свій борг. Маючи богатирське здоров’я, цей чолов’яга зможе заробити собі на хліб та на нову машину. Хоча на місці владики Мстислава я, чесно кажучи, відмовилася б  від усіх санів та обітниць, яких він однаково не дотримується, та знайшла б собі місце у світському житті. Я багато критикувала владику Мстислава. А мені багато хто казав: «Принаймні у нього правильна орієнтація, він не гей, йому подобаються жінки». Прекрасно! Подобаються жінки? То створи родину або повернися до колишньої родини. Виховуй дітей, заробляй на хліб гідною для чоловіка працею.

Кор.: А чи готові нові власники відмовитися від не праведно набутого майна?

– Н.  Шевчук: Ні. Вони пропонують УАПЦ «компроміс»: Церква отримує землю під храм і погоджується зі статусом – кво, аби все й надалі було, як сьогодні. Мовляв, вже виготовлені всі документи, залишилось тільки поставити підпис в Тернопільській обласній раді… А якщо не погодитесь, то взагалі зостанетеся без будь-чого.

Кор.: Звідки у Вас така інсайдерська інформація? Ви ж не є членом Архієрейського Собору чи духовною особою ТЄ.

– Н.  Шевчук: Отримання достовірної інформації з надійних джерел є єдиним дієвим інструментом у блокуванні руйнівних процесів, розпочатих Митрополитом Макарієм.

Як вірно зауважив свого часу Митрополит Макарій, у статуті УАПЦ немає посади першого помічника Предстоятеля. Але владика Мефодій вважав, що людина з таким великим колом обов’язків потрібна в його адміністрації, та поклав на мене певні обов’язки. Кожна людина, яка у той чи інший спосіб має стосунок до безпекових питань, знає: вчасне отримання інсайдерської інформації — половина успіху.