Скандал через заміну старовинного вікна на пластикове у приміщенні школи №4 у останній тиждень не вщухає у Тернополі. Активісти і місцеві жителі, які вболівають за збереження історичної спадщини міста, просять школу відреставрувати та повернути вікно назад. У соцмережах можна побачили десятки коментарів із проханням зберегти вікно. Чому зняли давнє вікно, де воно зараз і чи планують його відреставрувати та повернути, дізнавались журналісти Терену. 

На зміну старовинного вікна на пластикове активно відреагували користувачі соцмереж.

Відреставрувати було б дешевше, ніж замінити

Проблему підняла громадська організація “Брами Тернополя”, яка займається збереженням культурно-історичної спадщини міста. Засновниця організації Вікторія Найчук багато спілкувалася з цього приводу з архітекторами і реставраторами. Вона каже, що реставрація такого вікна коштувала б дешевше, ніж заміна на пластикове. 

Вікно у школі №4 до і після заміни (фото Вікторії Найчук і Євгенії Цебрій)

Адже таких вікон немає, їх треба робити на замовлення. І таке пластикове кругле вікно обійшлося в рази дорожче, ніж врятувати попереднє. Але його не рятували, а самі латали скотчем. Школі просто треба було звернутися до Департаменту культури і сказати: “Ми не знаємо, що робити, будь ласка, порадьте нам, у нас пам'ятка архітектури”. Тоді Департамент міг би скерувати їх до спеціалістів чи хай би до нас звернулися і ми б порадили, що робити, – каже Вікторія Найчук.

За її словами, конструкція вікна цінна і унікальна. Схоже вікно, але в рази більше, прикрашало фасад залізничного вокзалу у Тернополі до другої світової війни. 

Якщо глянути фото вокзалу довоєнного періоду, там дуже схожі мотиви. І совіти власне переробили його у просте вікно радянських класичних форм радянського ампіру, що вони впринципі зробили й із фасадом четвертої школи, – каже активістка. 

Схоже вікно, але у рази більше, прикрашало фасад залізничного вокзалу у Тернополі до другої світової війни (фото:kresy.org.pl)

У школі стверджують, що вікно радянське 

Однак як стверджує директорка школи №4 Наталія Левенець, вікно, яке зараз замінили на пластикове — відноситься до радянського періоду, а відтак не має культурно-історичної цінності. Його встановили, як переконана вона, коли відновлювали приміщення школи після руйнувань другої світової війни. 

Зазначимо, що будівля тернопільської школи №4 має більш, ніж столітню історію, яка описана на сайті закладу, що є пам'яткою архітектури місцевого значення. Саме приміщення було збудоване на початку XX століття. У міжвоєнний період тут була гімназія, яка згодом отримала назву ім. Юліуша Словацького. Під час першої світової війни тут розташувалися військова частина і шпиталь, потім у цьому приміщенні працював уряд ЗУНР.  З приходом більшовиків у 1939 році у приміщенні закладу почала діяти перша міська середня школа. Навесні 1944 року, коли Тернопіль бомбардували, школа зазнала значних руйнувань. У 1949-му приміщення відбудували. У 1952 році тут був облвиконком, ще кілька років різні установи, зокрема, відділ народної освіти, палац піонерів. А з 1 вересня 1986 року у будівлі розміщується Тернопільська загальноосвітня школа №4. 

Під цим вікном був проїзд.  Коли у 1986 році ми сюди переїхали, прохід був, але він був закритий. Там зберігалися різні будматеріали, тому що ремонтні роботи тут ще не зовсім були завершені. Потім у 90-х-поч.2000-х у цьому приміщенні (на місці проходу – ред.) був магазин та різні організації, в тому числі приймальні політиків. Зараз тут кімната школяра, а у кімнатці над нею, де власне й було вікно – шкільна бухгалтерія, – розповідає Наталія Левенець, яка на різних посадах працює у цій школі вже близько 50 років.

Було аварійне, доводилося ліпити скотчем

Демонтували вікно з міркувань безпеки, адже воно було у аварійному стані, зазначає директорка школи. Ці роботи провели у межах заміни вікон у всій школі, яка тривала 16 років. Чому так довго? Тому що кошти виділяли частинами, пояснює директорка.

У нас є дозвіл 2008 року на заміну вікон від обласного управління архітектури, яким тоді керував Олег Заліщук. На жаль, цю заміну ми завершили аж через 16 років. Оскільки грошей не було і нам їх видавали потроху, так потроху ми й встановлювали. Батьки і учні вдячні, що нарешті можуть нормально відчинити вікна, бо чотири роки тому нас випало аварійне вікно, була небезпечна ситуація, – каже вона.

На місці давнього вікна зараз пластикове. Як каже директорка школи №4 Наталія Левенець, попереднє довелося демонтувати, бо воно було у аварійному стані (фото Євгенії Цебрій)

За словами керівниці школи, кругле вікно, яке довелося замінити, розліталося на очах, відтак його зняли, бо боялися, що воно може впасти. 

Там скло випадало, ми склеювали його скотчем. В окремих частинах взагалі не було скла. А в цьому кабінеті бухгалтерія, працівники подушками закривали вікно, бо було холодно.  Хто не приходив у бухгалтерію, були шоковані від того, в яких умовах там працюють. Тепер мають змогу відчинити вікно, подихати свіжим повітрям. 

До нашої розмови з директоркою школи приєднується працівниця бухгалтерії:

Ми люди, ми тут працюємо, ми переживали, коли дув вітер, і це вікно мало не падало. А тут ні кватирки, ні нічого. Ми просто скотчем клеїли шибки. Нам теж потрібні умови праці. Ви бачили це вікно? Сподобалося в якому воно стані? І що, воно справді вітражне? Ви це помітили? Як почитали коментарі, що ми за мільйон продали його комусь на дачу, стало дуже сумно… 

Конструкцію старовинного вікна і скло наразі зберігають на території школи (фото Євгенії Цебрій)

Як бачила журналістка Терену, зараз порізані частини конструкції вікна зберігаються у внутрішньому дворі школи, скло зняли і склали окремо у комірці. Як каже директорка школи, вона вже спілкувалися з представниками ГО “Брами Тернополя” і дійшли згоди. 

Вони хочуть відреставрувати вікно. Ми віддамо конструкцію, вони беруться, зроблять, ми встановимо. Вікно поки зберігаємо у школі. Хочуть зробити, ми тільки за, скло і конструкцію ми їм підготували, – каже Наталія Левенець. 

 “Радянському періоду не були притаманні такі форми” 

Наразі не вдалося знайти документального підтвердження радянське це вікно чи ні, однак ряд аргументів свідчать про те, що конструкція вікна автентична. Адже радянському періоду не були притаманні такі форми, наголошує засновниця ГО “Брами Тернополя” Вікторія Найчук. 

Ми надіслали реставраторам фото цієї конструкції, яку зрізали, і всі троє реставраторів одноголосно сказали, що це конструкція кінця австрійського періоду. Там є ковані металеві цвяхи, яких не виробляли за союзу, що власне свідчить, що вікно не радянського періоду. Більше того, є декілька старих фото не дуже хорошої якості, де самого вікна невидно, але під кутом можна зрозуміти, що там є ця округла форма. А відповідно, якщо там була ця округла форма ще в дорадянський час, то швидше за все там було це вікно, – каже вона.

Скло цього вікна справді могло бути замінене під час радянського періоду, продовжує Вікторія. Бо як свідчать фото часів другої світової війни, вулиці в цьому районі були просто рознесені. І навіть зараз під час обстрілів, приміром у Львові, бачимо, як вибухова хвиля зносить один будинок, а навпроти вилітають вікна. Тому швидше за все скло було встановлене вже у післявоєнний час. Але сама конструкція не радянського періоду. 

Я спілкувалася з відомою вітражисткою зі Львова Марією Шумською-Барвінок, і вона сказала, що найімовірніше у цьому вікні де-не-де були кольорові скельця. Як такого вітражу-картини там швидше за все не було, – зауважує Вікторія Найчук. 

До речі, із внутрішнього двору на школі можна побачити ще одне вікно, схоже на те, що замінили. Як припускає активістка, ця конструкція також автентична. 

У внутрішньому дворі школи можна побачити вікно, яке дуже схоже на демонтоване на фасаді (фото Євгенії Цебрій)

Навряд чи совіти переймалися тим, щоб виготовити таке саме коване вікно та ще й всередині будівлі. Швидше за все по тих фото, що ми бачимо, там був задній вхід до школи. І вікно виконувало роль так званого світлика. Колись, коли в будинках ще не було світла, такі верхні вікна-світлики над дверима слугували тим, щоб у вхідній частині будинку було світло в денний період, як тільки людина заходить у приміщення. Такий світлик є і над брамою на вул. Сагайдачного, яку ми реставрували, – пояснює засновниця ГО “Брами Тернополя”.

Це стилістика початку ХХ століття

У тому, що це вікно є автентичним, переконана й львівська історикиня архітектури, художниця та екскурсоводка Тетяна Казанцева. Як каже вона, щоб бути остаточно впевненими в цьому, треба шукати матеріали у тернопільському архіві і на її думку, там можуть бути креслення, як усе було насправді. І це буде науково-обґрунтована відповідь. Але є ще додаткові стилістичні моменти.

І тут я можу сказати, що в радянський період не робили круглих вікон і такої витонченої складної роботи. Я не оцінюю творчість радянських архітекторів чи дизайнерів того періоду негативно, просто вони були дуже скуті в економічному плані. У них не було можливості виробляти якісь такі тонкі деталі. Це завжди було типове виробництво, коли робили багато подібних речей. То значить таких круглих вікон теж мало б бути багато. Однак я особисто не зустрічала жодного такого радянського вікна, а тим більше так цікаво тоненько почленованого, з різними товщинами, – каже експертка. 

Так виглядала школа одразу після будівництва (фото з сайту школи №4)

Стилістика цього вікна відповідає початку ХХ століття, продовжує Тетяна Казанцева. Це все нам вказує на той стиль сецесії (ар-нуво) з цими розмаїтими колами, який дуже поширений в Європі.

І навіть якщо ми й припустимо на 1-2%, що це радянське, бо ми не знаємо точно, то в тому випадку це так само твір мистецтва. Вікно дуже гарне і його треба зберігати. Взагалі ми зараз маємо цінувати такі речі, особливо в Тернополі , який дуже сильно постраждав під час другої світової війни, – наголошує фахівчиня.

Як каже Тетяна Казанцева, у Львові досі можна знайти чимало вікон у стилі сецесії. Приміром, споруджувати такі вікна дуже любило будівельне бюро Івана Левинського  і не лише його.

Загалом ця кругла форма, те коло і квадрат – це форми сецесії. А орнаменти цих концентричних кіл – це так звані кола Отто Вагнера – архітектора, засновника віденської сецесії, яка потім поширилася по Австро-Угорщині, в тому числі у Львові та Відні. Такі вікна є у багатьох кам’яницях Львова – Івана Левинського, Генрика Заремби, Фердинанда Каслера, Юзефа Авіна. Я знаю, що такі вікна вважалися складними до виконання і щоб їх зробити вірно, треба було складати спеціальний екзамен. Щоб це конструктивно було правильно, щоб будівлі не загрожувало падіння і щоб естетично це було добре. У Львові є багато, але і в Тернополі я свого часу теж бачила такі вікна. 

Як підтвердила Терену Вікторія Найчук, ГО “Брами Тернополя” планує реставрацію демонтованого старовинного вікна. Однак її доведеться дещо вікласти, адже покищо усі львівські реставратори, з якими співпрацює організація, зайняті і можуть взятися за цю роботу не раніше листопада.

Тому вікно якийсь час стоятиме. Але ми домовились зі школою, що будемо пробувати його повертати. Оскільки школа коштів давати не буде, ми їх шукатимемо. Скільки грошей потрібно, наразі складно сказати. Бо якщо говорити про вікно, яке стоїть, то це 5-7 тис. грн, а на реставрацію вікна, яке порізали болгаркою потрібна буде вже зовсім інша сума, – каже активістка.

Нагадаємо, у Тернополі вже не вперше виникають скандали через недбале ставлення до історичної спадщини. Детальніше про це можна почитати у матеріалах Терену.

Читайте також: Тернополяни обурюються через «реставрацію» пам’ятки архітектури: що кажуть у архиєпархії.

У одному з найдавніших храмів Тернополя встановили пластикові вікна. 

У столітньому будинку в Тернополі замінили старовинні двері на пластикові.

Старовинні двері на вулиці Кульчицької у Тернополі вже повернули на місце.

Фото для основної ілюстрації Євгенії Цебрій і Вікторії Найчук