Днями у селі Настасів представники духовенства освятили відновлений надгробок отця Михайла Устияновича. Відновленням занедбаної могили зайнялись небайдужі жителі та брати семінаристи.

Отець Михайло Устинович одразу після духовної семінарії свого часу обіймав Настасівську парафію та посаду Теребовлянського декана. Про життя священика, причину смерті та чому його не поховали на місцевому кладовищі пишуть у книзі Б. Пиндуса «Настасів і настасівчани».

– У листопаді 1830 році австрійська влада сповістила населення Галичини, що із сторони Росії насувається невідома моровиця. Тодішній галицький митрополит Михайло Левицький зобов’язав усіх священиків повідомляти владу про стан вакцинації, а в церквах у святкових і недільних відправах просити Бога про недопущення епідемії до краю. А в червні 1831 року священикам наказано було влаштовувати окремі холерні цвинтарі, віддалені від населеного пункту. Як писав о. П. Білинський у своїй історії про місто Тернопіль і його околицю, холера прийшла до нас у травні 1831 року з Росії, вимерло тоді багато людей, Тернопіль опустів, як по війні. Серед духівників, які відійшли у вічність у 1831 році, значиться й отець Михайло Устиянович, якому тоді було лише 33 роки.

До слова, єдиною пам’яткою про ті часи є надгробок, який представники духовенства та жителі вирішили відновити відновити та зберегти.

– Згідно з переказом, що його чула від старожилів Маньковська Надія, коли священик помер, то люди разом з іншими зі словами «де вівці, там і пастир» поховали на холерному цвинтарі свого духовного наставника, – додають на сайті Великоберезовицького деканату.

Фото з відкритих джерел