Місцевих реставраторів можна перелічити на пальцях рук, проте мені сьогодні випала нагода поспілкуватися з любителем військової історії, молодим реставратором Павлом Тарасенко, який розповів про своє незвичайне захоплення “ТЕРЕНу”, а також пообіцяв, що згодом розкриє аспекти процесів реставрації сталевого шолому.

• Павле, коли тобі прийшла в голову ідея реставрувати такі незвичні предмети?
• Якось було натрапив на тематичний сайт “Рейберт”, де описані процеси реставрації предметів війни. Згодом, не очікувано для мене самого, на день народження мені подарували невміло відновлену каску байкера, яка виявилася німецькою каскою 1942 року (М-42).
• Як зрозумів, що це саме та каска?
• Все дуже просто, модель М-42 характерної зовнішньої форми. Для економії виробництва у таких касках нижній край не загинали у середину - це робили для зменшення кількості виробничих операцій і для збільшення швидкості виробництва військової амуніції, оскільки стан економіки мілітарної машини Німеччини на час 1942 року відчував брак ресурсів і коштів. Повернусь до цієї “байкерської” каски, там під товстим шаром шпаклівки я побачив саме те, на що так сподівався.
• Чи не складно тобі було відновлювати шолом? Не відчувалося браку досвіду?
• Ну свій перший я вирішив реставрувати після того, як вивчив усі процеси, стадії. Тоді ж мені довелось прочитати велику кількість інформації.
• Відкрий нам секрет, скільки часу пішло на реставрацію першої каски?
• Декілька місяців. Я звичайно не робив це щодня (виділяв годинку-другу ввечері, або вихідний день). Якщо ж відкрити секрет, то навіть було сумнівався щодо такого виду діяльності, думав “навіщо то мені треба”, але через пів року сам купив модель 1940 року (М-40). Після чого залізні головні убори посипалися мені до рук, як з рогу достатку (сміється).
• От мені цікаво, а де ж ти брав ці всі скарби?
• Шоломи самі потрапляли до мене, правда перед цим чийсь дідусь черпав касками нечистоти, у когось бабця насипала курям зерно, а хтось використовував замість собачої миски… Дехто дарував, дехто віддавав за символічних 2-3 пива, інші - за декілька сотень гривень, залежно від їхнього стану.
• А чи не думав заробляти на цьому, наприклад реставрувати за гроші?
• Були випадки, десь тричі.
• Що для тебе реставрація - це для хобі чи звичайне захоплення?
• Це вид відпочинку. Якби воно дивно не звучало, коли ти працюєш з предметом, який для інших є іржавим куском заліза, чи у якому колись загинув солдат - ти в нього вкладаєш частинку своєї душі, намагаєшся привести до максимально наближеного її первинного стану.
• Наскільки мені відомо, ти колись відкривав виставку у одному з тернопільських музеїв, це так?
• Це правда, виставка проходила у 2013 році в Музеї політв’язнів і репресованих міста Тернополя, де в цей час відбувалась презентація книги спогадів про 14-у гренадерську дивізію Ваффен СС “Галичина”. Тоді мені випала честь відкрити виставку, присвячену українському добровольцю СС, часів бою під Бродами, де були представлені нагороди, відзнаки, елементи екіпіровки та амуніції.
• От Павле, твоя розповідь пробудила у мене цікавість - скажи мені, як звичайному любителю автентичних речей, які елементи німецької каски найважче відновлювати?
• Я ж не лише німецькі каски реставрую, а й угорські, радянські, каски Першої світової війни. Відновлюю навіть найдрібніші їхні деталі - підшоломники, які подекуди складаються більше ніж з 30-ти деталей. До того ж в процесі освоюєш обробку металу, шкіри, тканин. Вчишся шити, придавати різноманітної форми понищеним частинам експонатів.
• А яка реставрація була найцікавішою?
• Найцікавішим предметом з цього всього добра виявилась угорська каска моделі 1917 року (М-17). Вона з характерними маленькими “ріжками”. Саме ця красуня почала свій шлях в часи Першої світової війни в армії Австро-Угорщини, а закінчила свій шлях на службі угорської 1-ої гірсько-стрілецької бригади у 1944 році. Коли вона мені попала до рук, то там було 3 кульових пошкодження. Було мало інформації щодо цієї каски, прийшлось перерити гори літератури і перечитати безліч інтернет-джерел, щоб знайти бодай щось.
• Що дивного є у твоїй роботі?
• Найдивнішим для багатьох “непосвячених обивателів” є те, що реставрований до нового стану предмет потрібно подерти, потерти, замацькати іржею, підстарити, інколи підсушити у духовці, щоб він не мав вигляду дешевої китайської копії.
• “Підсушити в духовці”? Як ставляться батьки до того, що ти експлуатуєш кухню не за призначенням?
• Мої домашні швидко змирились з тим, що наша кухня часто перетворюється у майстерню, де стоять відра з різними кислотами, в яких речі проходять різні процеси, де квасяться залізні “шапочки”.
• На закінчення розкажи нашим читачам над чим ти працюєш в даний момент?
• На сьогоднішній день у мене в роботі угорська, румунська і 7 німецьких касок 1935, 1940, 1942 років, вони на різних стадіях відновлення.

Спілкувалася Анна КРАВЕЦЬ

Фото автора