Василь Махно вкотре засвідчив свою непересічність.

Кожна наука починається з абетки, а кожне знайомство – з розмови. А чи можлива краща розмова, аніж про все на світі? Саме асоціації до слів, що починаються з кожної літери абетки, якнайповніше та якнайцікавіше покажуть нам Людину, пише «Книжкова Хата».

Тож, сьогоднішній наш гість Василь Махно, український поет, прозаїк, есеїст, перекладач і літературознавець.

а – алкоголь

Найперше, що пригадується – тернопільська «Муза» у 1990-ті роки. Поезія у нас була з присмаком алкоголю. Я відвідував різні бари і паби у різних містах світу і завжди порівнював із «Музою», її стінами, просякнутими сиґаретним димом, атмосферою і духом часу, розмовами, як ми тоді вели. Це була мить поетичного братства, яке, на жаль, безповоротно минуло; мить, яку я ніде більше так гостро не відчував, хоча зустрічався з багатьма достойними людьми та інколи з ними випивав.

б – Базар

Місце мого дитинства. Село, в якому я жив з дідом, бабцею, вуйком Федьом і псом Шариком. Письменник завжди з дитинства. Річка Джуринка і місце, у якому ти доторкнувся до усього вперше. Інколи мені видається, що саме там було справжнє життя, тепер від нього залишились крихти спогадів.

в – війна

Війна приходила з розмов. Я чув про Першу світову від дідових сусідів, а про Другу – від діда. Коли мені було вісімнадцять, то афганська війна затінила ціле моє покоління. Війна завжди невчасна, тобто її невчасність для сучасної України, якби доводить її закономірність. Не знаю, але у мене таке переконання, що кожне покоління народжене для своєї війни.

г – гуртожиток

Відчуття незручності, побутового безладу, незатишності. Я не любив гуртожитків і ніколи у них не мешкав. Мені подобаються готелі.

ґ – ґазда

Завжди у минулому часі. Дідо казав: «Ото колись були ґазди, не то шо тепер».

д – дитинство

Мій найбільший ресурс досвіду, мови, деталей та відчуттів.

е – еміграція

Те, що завжди з тобою, але не завжди свято. Якось румунський письменник Норман Маня, з яким ми поверталися сабвеєм зі спільного читання, жартуючи сказав мені: «Ось ми два європейських письменники в Америці. А що ми робимо у цій божевільній країні?». Я відповів: «Їдемо сабвеєм» – і ми розсміялися.

є – єдиноріг

Містичний образ

ж – жінка

дзеркальне «я» чоловіка

з – запах

скальпель поезії

і – інтернет

Найбільший технічний поступ за останні тридцять років, інколи паралельна реальність.

ї – їжа

свято сибарита

й – йод

запах дитинства

к – країна мрії

дерев’яний будиночок перед океаном, комп’ютер і незавершений роман, який ще треба дописати

л – ласощі

шоколадні цукерки

м – мама

мама з дитячої пам’яті завжди приїждала з Франківська, там навчалася. Тепер я прилітаю до неї з Нью-Йорка. Таке враження, що ми їдемо ціле життя назустріч одне одному.

н – неділя

день, який швидко минає

о – обручка

початок спільного життя, коло життя, повторення минулого твоїх батьків і промацування майбутнього твоїх дітей

п – перше кохання

важливий досвід після дитинства, який накладає печать на тонкість твоєї душі.

р – ревнощі

непояснене бажання власності, володіння, підозри.

с – секс

енергія життя

т – торт

завжди асоціюється із днем народження

у – Україна

країна, що завжди з тобою і завжди в тобі

ф – філфак

спочатку навчався, потім викладав. Спочатку – молодість, потім – зрілість

х – хвороба

в дитинстві найбільший жах викликала медсестра зі шприцем, потім бабця йшла в магазин і купувала літровий слоїк вишневого варення.

ц – цирк

якийсь час я мешкав з батьками у Кривому Розі, там був стаціонарний цирк, куди ми навідувалися досить часто. Над місцем, звідки виходили клоуни, акробати, виїжджали на велосипедах медведі тощо – вмощувалися оркестранти. Перед початком циркового дійства вони налаштовували свої інструменти, – і какофонія неупорядкованих звуків стихійно злітала під купол. Диригент був одягнений у блискучий піджак, світла виловлювали його з густої темряви. Здавалося, що він – це блискучий музичний звук, який можна побачити. Взагалі, цирк – якась ілюзія світла, срібла і золота, печальні верблюжі очі й ковтання вогню та шабель.

ч – Чортків

Місто, яке більше саме за себе.

ш – Шевченко

Шевченко належить до таких поетів у національній культурі, до яких ти підходиш, наче важкоатлет до штанги, але вагу якої щораз збільшують.

щ – щастя – у чому?

Не знаю

ь – ніжність

складник кохання

ю – юрба

скупчення непрочитуваних облич

я – я

письменник