«Для мене будь-який виріб, виготовлений власноруч — найбільший прояв уваги та любові. З такою філософією я створюю свої вироби та за можливості вчу цьому інших», — каже тернополянка Алла Тарас. За професією вона лікарка-стоматолог, а у вільний час від роботи та сімейних обов'язків — хендмейд-майстриня.

В’язати та виготовляти щось власноруч подобалось ще за шкільних часів, але поступово уміння забулись, залишись ази.

— До в'язання повернулась у студентські роки, коли почали виходити серії журналів із в'язання гачком і спицями — за описами почала створювати вироби, — розповідає Алла Тарас. — Пізніше дуже хотіла виготовити власноруч іграшку для донечки. Випадково побачила в'язаного зайчика й мені стало цікаво, як він створений. Так познайомилась з технікою в'язання аміґурумі, а невдовзі у ній створила першу іграшку. Тепер продовжую вивчати цю техніку та вдосконалювати вміння.

Аміґурумі  —  японське мистецтво в'язання на спицях або гачком маленьких м'яких звірят і людиноподібних істот. Аміґурумі часто роблять з частин, які потім їх з'єднують. Цікаво, що в’яжуть зазвичай по спіралі. Кінцівки виробів іноді набивають пластмасовими шматочками, щоби надати їм вагу, а інші частини — волоконним наповнювачем. У створенні таких іграшок є багато простору для фантазії, можна поєднувати нитки різних структур, використовувати різноманітну фурнітуру, дрібні деталі. Головне — терпіння, а решта прийде з часом, — вважає майстриня. 

Крім того, Алла Тарас виготовляє сумки-авоськи з джутової нитки в техніці макраме.

— Першу таку сплела, бо страшенно не люблю ходити з пакетами, а екоторба «любила» у відповідальний момент вимаститись або розірватись. Моя джутова авоська зі мною другий рік і на неї ще не було нарікань. Вона пасує до штанів і суконь, багато місця не займає, багато вміщає. Тож призначення моїх сумок — замінити пакет, доповнити образ, полегшити будні, — розповідає пані Алла. — Цього літа відкрила для себе трикотажну пряжу та хочу з нею далі працювати. Вже запланувала декілька моделей. Я отримую від в'язання задоволення. Завжди цікаво побачити, що вийде.

Крім того, вміння плести гачком знайшло застосування у виготовлення ловців снів.

— Ловці снів та індіанська тематика супроводжують мене досить давно. Перший ловець я створила для свого хлопця. Сама плела лозовий віночок для основи, шукала пір'ячка та різні нетипові намистинки. До речі, цей ловець досі з нами — вже понад 10 років. Новими фарбами захоплення ловцями снів заграло на перший день народження донечки. Мені захотілось створити індіанську атмосферу свята. Тоді виготовила ловців снів у стилі бохо. В їх основі — ажурна в'язана серветка, а хвіст зі стрічок, мережива та пір'я. Кілька місяців тому подруга шукала когось для проведення майстер-класу із виготовлення ловця снів для неї та знайомих. Я відгукнулась і допомогла гарним людям створити чудові вироби для домівок. Мені сподобався такий досвід, тож тепер готуюсь повторити захід.

Попри те, що вироби співрозмовниці різні, є те, що їх об’єднує — позитив:

— Ніколи не берусь за виріб у поганому настрої, бо це на марне витрачений час. Усе, що виготовляю в поганому настрої, — розпускаю. Тож сідаю за роботу лише в доброму гуморі, — каже майстриня.  

Анна Золотнюк

Фото надала Алла Тарас