Чи не кожен тернополянин хоча б раз у житті чув чи навіть побував на заняттях у нашої землячки, чемпіонки світу із паверліфтингу. Однак, слава та перемога далися жінці не легко та мають свої наслідки.

Дитяча школа «Дивосвіт», ранкові руханки, скандинавська ходьба, - все це у тернополян асоціюється саме із Лілією Проць. Спортсменка розповідає, що ті перемоги у спорті давалися їй не легко та вимагають певних постзусиль.

-  Спорт... Всі бачать наші медалі, кубки, перемоги. Але за цим всім більше... Не має значення дощ, сніг, жара, холодно... Не має таких слів: завтра, не можу, не хочу, не буду, болить... Все це в минулому. Але спортсмену, щоб не розвалитися потрібно на 50 - 70% продовжувати працювати від колишнього результату майже до старості, - пише Лілія Проць на своїй сторінці у Facebook.

Жінка каже, що спробувала багато видів спорту, однак, нещодавно почала займатися йогою, яку проводять вранці у вихідні на Єлисейських полях.

- Вдруге побувала на занятті з йоги. І не думайте, що у мене все виходить чи має виходити. Специфіка спорту, тілобудова даються взнаки. То руки коротенькі, то ноги. Гнучкість десь є, десь не має, десь запустила. Важко. А ще контролювати то грудне дихання, то черевне. Не здаюсь і даю собі слово, що буду хоча би раз на тиждень займатися. Чому? Я балдію від того стану, який я отримую від заняття, від м'язових відчуттів, - продовжує Лілія Проць.