Вечір пам’яті учасників національно-визвольної боротьби ОУН-УПА, Афганської війни та АТО відбувся у Теребовлі.

                           За Україну, за її волю…

Голова міської організації «Просвіти», працівник Теребовлянської районної бібліотеки Надія Хома – ініціатор проведення патріотичної акції з вшанування тих, хто у різні часи боронив і боронить свій рідний край від ворога, брав участь у воєнних діях за кордоном.

   Ведучі імпрези «Їхньої долі торкнулась війна», що супроводжувалась показом слайдів, виступами юних аматорів -теребовлянців, повели присутніх у різні історичні епізоди за участю земляків.

   Хвилююче звучали рядки про окремі бої членів ОУН-УПА на Тернопільщині, зокрема, у Теребовлянському районі.

 Йшлося про те, що у другій половині 1943 року на території району відбувалися прямі зіткнення повстанців із німецькими військами, які намагалися знищити організаційні структури ОУН. Так, наприклад, восени 1943 р. німецькі війська розпочали блокувати лісовий масив між селами Кобиловолоки і Папірня Теребовлянського району та Яблунів і Сухостав Гусятинського району, де формувалася та перебувала на вишколі група повстанців. Патріоти зустріли вогнем наступаючі німецькі війська, що прямували до  табору групи. Ворог відкрив кулеметний вогонь, а гранатомети почали обстріл табору. Німецька частина в кількості 300 осіб повністю оточила український підрозділ, намагалася його ліквідувати, проте повстанці пробивалися через лінію наступу та самостійно відходили, щоб перебути облаву. В цьому бою німці втратили багато живої сили, були жертви і серед повстанців. Двоє з них прорвалися через ворожу лаву та відступали до села Яблунів, де у запаленій німцями стодолі, опинившись у безвихідному становищі, пострілялися. Цю групу очолював кулеметник “Береза”, який походив із Теребовлянщини…

  Один за одним про ті часи згадували теребовлянці, ветерани ОУН-УПА. Серед них – Орест Дзвінка, який 10 років поневірявся у сталінських таборах, зв’язкова УПА, пані Людмила Сліпа, родичка  патріарха Йосифа Сліпого. Її всі брати загинули у лавах УПА, а сама пані Людмила, як зв’язкова УПА відбула понад 10 років у таборах в Магаданській області. Нині у неї – четверо дітей, 2 внуків, 9 правнуків…

                               Чорне крило Афгану…

   Згадали організатори  зустрічі і учасників бойових дій на території інших держав, зокрема – Афганістану.  Ведучі детально зупинилися на фактах участі в афганській війні теребовлянців. Через її горнило з району пройшли 137 осіб. Переважна більшість з них – це 18-річні юнаки, в тому числі й син Надії Хоми, організатора вечора-зустрічі.  На чужій афганській землі шість теребовлянців загинуло, а 19 – померли вже у мирний час. Сьогодні на території району проживають 95 учасників бойових дій в Афганістані.

Нині у Теребовлі облаштовано кімнату-музей, присвячену землякам, які воювали в Афганістані. У самій кімнаті розміщені стенди, інформаційно-документальний матеріал, численні фотографії та експонати, що розповідають про події 1979-1989 років, про воїнів, що загинули в Афганістані. Є тут і особисті речі, бойові реліквії, які принесли сюди самі воїни-афганці. У Теребовлі встановлено й пам’ятник землякам, які воювали на чужій землі, виконуючи наказ.

                              Війна, що зветься АТО…

І про ще одну війну, названу антитерористичною операцією, згадали у Теребовлі того вечора. Надія Хома назвала тих, хто прибув до рідної Теребовлі із передової, зі сходу України. Серед них – голова спілки ветеранів АТО Олександр Бойко, який розповів не тільки про будні бійців на передовій, але й про те, з чим часто стикаються демобілізовані бійці. А це – чиновницька байдужість, довгі ходіння владними коридорами за тими чи іншими довідками, приниження і нерозуміння з боку тих, хто за своїми службовими обов’язками мав би допомогти учасникам АТО.

  «Айдарівець» Віктор Захарченко із Теребовлі, який прибув на зустріч із побратимами та зі своєю дружиною, теж учасницею АТО,

висловив свої міркування щодо подій на сході України.

«Це не АТО. Там – реальна війна. Коли із сепаратистами більш-менш воювати легше, то із російськими військовими приходиться важче. Там, на передовій, теж існує бюрократизм. Щоб дати відсіч ворогові, мусимо пройти низку узгоджень. Нині наші хлопці вмирають на «гібридній» війні. А як пояснити їхнім матерям, що їхній син «гібридно» загинув? Так, я хочу жити. Але я не хочу жити рабом, не хочуть цього і мої побратими, щоб різні зайди прийшли у нашу країну. Тому і стоїмо там, щоб вигнати ту страшну нечисть з нашої країни», - сказав Віктор Захарченко.

    Полум’яно звучали того дня і слова, сказані майданівцем, волонтером, заслуженим художником України, головою районного осередку «Меморіалу» Миколою Шевчуком із Теребовлі. Він розповів про поїздки теребовлянських волонтерів у зону АТО, про тих, хто допомагає нашим хлопцям вистояти на східних рубежах України. Як символ духовної опіки над бійцями АТО, Микола Шевчук передав їм іконки, написані ним, його дочкою, молодою мисткинею Марічкою та учасниками Першого Всеукраїнського іконописного пленеру «Вікно у Небо. Зарваниця – 2016».

   А ще присутні дізналися, що два роки тому у музеї-кімнаті в Теребовлі відкрито експозицію про загиблого воїна АТО Віктора Семчука із Залав’є. Тут представлено стенд з документальними матеріалами та фотографіями, його особисту військову амуніцію, яку передала родина бійця. Незабаром планується відкриття ще однієї експозиції – про загиблого учасника антитерористичної операції Володимира Питака із Дарахова.

     Нині на Теребовлянщині нараховується понад 250 демобілізованих бійців АТО, які брали безпосередню участь у боях. Оточити їх увагою і турботою суспільства - завдання і влади, і громадських організацій, зрештою, кожного, задля кого воювали й воюють наші земляки та їхні побратими з інших областей України. Це підкреслила насамкінець Надія Хома, організатор зустрічі тих, кого у різні історичні події торкнулася війна. Кожному із гостей юні теребовлянці вручили власноруч виготовлені патріотичні стрічки та рукотворні ангели-охоронці. 

Олег СНІТОВСЬКИЙ

  Фото автора