Тернопіль для американця Шона Хікса став мрією, яка здійснилась
Допомагати молоді поза межами навчальних закладів, а також учням, студентам, активістам ОТГ приїхали на Тернопільщину волонтери Корпусу Миру (США). За рік чи два роки їхньої діяльності жителі області та міста брали участь у розвиваючих проектах, які проводять регулярно, а також масштабних одноразових дійствах.
Як саме втілюють свої ідеї та які враження здобувають під час діяльності – на ці запитання «Терену» відповіли американські волонтери.
Шон Хікс, 28 років (Колорадо):
– Які проекти вдалось реалізувати під час волонтерської роботи у Тернополі?
– Волонетрство є неймовірно цікавою справою. Чим більше я роблю це, тим більше моє життя змінюється на краще. Я волонтерю у файному місті вже 2 роки у багатьох сферах і у різних місцях. Моє головне місце роботи – Тернопільський національний економічний університет. Там я маю 9 пар на тиждень для студентів кількох спецальностей. Я докладаю чимало зусиль, аби розробити захоплюючі і практичні заняття, які б допомогли вдосконалити студентами свої навики англійської мови. Також я орієнтуюсь на підходи, які роблять студентів більш впевненими в спілкуванні на загальні теми. Знаю, що не зможу подарувати всім студентам можливість говорити англійською вільно і досконало. Але я впевнений, що можу надихнути їх до вивчення мови і показати важливість цього процесу впродовж життя. Я також проводжу англомовні клуби в університеті, в центрі вивчення іноземних мов, в таборах. Під час цих занять намагаюсь донести цікаві культурні аспекти США, які будують міст взаєморозуміння між українцями та американцями.
– Чому обрали для волонтерства саме Україну?
– На це є декілька причин. Перед тим, як приєднатись до Корпусу Миру, я викладав в Колорадо в школі мистецтв. Це моє захоплення – вчити і працювати з людьми. Але мене завжди особливо цікавило викладання в іноземній країн для студентів іншої культури. Це чудова можливість вивчити більше про світ навколо і самого себе. Я пам’ятаю, як читав про Україну в газетах та онлайн, найбільше під час Майдану і Революції в 2014 році. І тоді я насправді зацікавився цієї країною. Коли я дізнася про можливість викладати в Україні, я знав – це мій шанс для росту і навчання. Я захоплююсь викликами, тому що це відкриває нові ідеї для реалізації. І дуже цікаво їх втілювати, не маючи близьких людей поряд. Я зустрів тут чудову команду, якій неймовірно вдячним. Адже я працюю з талановитими, працьовитими, привітними і простими українцями, які приносять багато успіху і радості моїй діяльності.
– Яка кумедна історія трапилась з Вами в Україні?
– Я пам’ятаю кумедну історію з мого тренінгу перед початком волонтерства. Ми вивчали деякі фрази на українській мові про те, як робити замовлення в кафе. Я вивчив, як замовити каву з цукром. Вирішив попрактикувати фразу перед українськимим тренерами та іншими волонтерами Корпусу Миру. Але замість цукру вимовив слово, яке дуже нагадувало ненормативну лексику. Звичайно, це викликало сміх у всіх присутніх, бо такої кави не готують. Але це був чудовий момент мого навчання. Погане слово я запам’ятав і ніколи не вживаю його на публіці. Така ситуація дає підбадьорення для вивчення іноземної мови. Для студентів і вчителів важливо додавати самовираження під час роботи і навчання. Адже помилки будуть ставатись. І непотрібно соромитись їх. Власне кажучи, я вірю: ми вчимось, ростемо, розуміємо мову більше і відчуваємо її автентичність, коли робимо ці помилки. Потім нам стане легше надавати допомогу людям найрізноманітнішими способами.
Нагадаємо, волонтер Тай Сміт поділився враженнями про Тернопільщину.
Про діяльність інших волонтерів читайте у наступних публікаціях «Терену».
Фото з архіву Шона Хікса
