2 лютого 1845 року у селі Гримайлові на Тернопільщині народився вчений із світовим ім’ям, один із винахідників так званих Х-променів - Іван Пулюй.

У Тернопільському національному технічному університеті імені І. Пулюя з 2010 року діє кімната-музей нашого славетного земляка.  Один із ініціаторів створення кімнати-музею - доцент, кандидат історичних наук ТНТУ Олександр Рокіцький. Разом із ним та начальником відділу міжнародних зв’язків університету, доцентом, кандидатом технічних наук Валерієм Лазарюком кореспондент «Терену» здійснив своєрідну екскурсію кімнатою-музеєм Івана Пулюя.

«Експозиція розгорнута на восьми стендах та столах. Кожен з них висвітлює певний період життя або напрям діяльності вченого, - розповідає Олександр Рокіцький. – Тут - віхові події з життя вченого. Зокрема – матеріали про роки навчання у Тернопільській гімназії та  Віденському університеті. Бачите, ось портрет Пулюя періоду навчання у Віденському університеті, поряд – світлина батьківської хати у містечку Гримайлові, а під нею – копія свідоцтва про хрещення. Нижче під портретом розміщена копія тієї частини автобіографії, написаної власноруч Пулюєм, у якій йдеться про заснування ним учнівської «Громади» у Тернопільській класичній гімназії та про високу мету її членів. Також бачимо світлину гімназії, в якій у 1857-1865 рр. навчався Іван Пулюй, а вище – копії найцікавіших його листів з Відня до «братчиків»-членів «Громади». 

Матеріали наступного стенду висвітлюють як наукову, так і винахідницьку діяльність вченого у Віденському та Страсбурзькому університетах. Іван Пулюй займався актуальними на той час дослідженнями електричних розрядів у розріджених газах, читав лекції у Віденському університеті. Його праці, присвячені катодним променям, викликали значне зацікавлення серед фахівців і неодноразово перевидавалися німецькою та англійською мовами у найбільш престижних фізичних журналах. Від 1882 р. Пулюй очолив електротехнічне бюро у Відні, був одним із засновників електротехнічного товариства та фахового журналу «Zeitschrift fur Elektrotechnik», директором фабрики освітлювальних ламп.

 «У 1884 р. на запрошення міністерства освіти вчений переїхав до Праги і зайняв посаду професора кафедри експериментальної та технічної фізики у Німецькій високій технічній школі, де заснував окрему кафедру електротехніки. У 1888–1889 рр. обирався ректором політехніки, заснував і очолював електротехнічне товариство у Празі. Празький період життя вченого за його ж визнанням повністю присвячений електротехніці. Тут були написані його праці з електродинаміки, що лягли у фундамент теоретичних основ електротехніки, були зроблені винаходи з практичної електротехніки і телефонії, спроектовані ним перші електростанції. У Празі він став головним експертом у питаннях гідроелектроенергетики», - продовжує розповідь свого колеги Валерій Лазарюк.

«Вся ця обширна інформація розміщена на наступному стенді у вигляді фотографій та відбитків титульних сторінок найважливіших наукових публікацій і винаходів. У центральній частині стенду розміщено світлину з відкриття однієї з найпотужніших на той час гідроелектростанцій, спроектованої Іваном Пулюєм. При підготовці експозиції ми не могли обминути дискусійне питання щодо пріоритету Пулюя на епохальне відкриття Х-променів. Інформація представлена на наступному стенді, вказує на безпідставність такої дискусії. Водночас порівняльний аналіз приведених праць обох дослідників та послідовність їх опублікування дає підстави стверджувати про значний внесок Пулюя у дослідження природи, механізму виникнення, властивостей і перспективу застосування Х-променів»,- каже пан Валерій.

Під час продовження огляду експозиції Іван Пулюй постає перед відвідувачами музею у новій якості, як невтомний сподвижник української національної ідеї.

 «І в цьому він не допускав жодних компромісів, не піддавався зневірі, - каже Олександр Рокіцький. - Обстоюючи національні права українців у межах обох імперій, І. Пулюй часто звертався до урядових кіл з настійливою вимогою відкриття українських шкіл та гімназій, університету. Він опублікував низку публіцистичних статей з гострою критикою імперської політики щодо заборони  української мови. Завершується експозиція висвітленням боротьби І. Пулюя за утвердження української мови в церковній літературі, а також його співпраці з П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким над перекладом Біблії. Тут можна ознайомитися з його зверненнями до високопосадових осіб Російської імперії про дозвіл на поширення українського перекладу Біблії в підросійській Україні, а також проханням до японського генерала Nogi про дозвіл на поширення духовної літератури серед українців-військовополонених у часи російсько-японської війни. На останньому стенді розміщені фотографії, що висвітлюють особисте, родинне життя вченого».

У центрі експозиції знаходиться погруддя вченого  роботи скульптора Емануїла Миська, а над ним слова, що стали життєвим кредом всесвітньовідомого вченого: “…Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю”.

Під склом, на столах, розміщених перед стендами по периметру кімнати, знаходяться експонати, що не знайшли попередньо свого висвітлення. Серед них: книги і брошури, Святе Письмо, Молитвослов і Псалтир, наукові праці і науково – популярні статті, листи, звернення і меморандуми, спогади сучасників, ювілейна монета, марки та поштові конверти.

Цікаво, що у 2009 р. в інституційному репозитарію університетської бібліотеки створено електронний фонд Івана Пулюя, що призначений для накопичення, зберігання та дослідження наукової спадщини вченого. Тут зберігаються різноманітні фото, відео та текстові матеріали, що популяризують його наукову та громадсько-політичну діяльність.

Кожен, хто хоча б раз відвідав кімнату-музей Івана Пулюя у ТНТУ, відчув, яку величну постать дало світові Тернопілля.

Фізик та електротехнік, електроенергетик, конструктор і винахідник, талановитий організатор науки і освіти, поліглот, перекладач Біблії, невтомний сподвижник української національної ідеї - це все він, наш славетний земляк Іван Пулюй.

Орест Сарматський

Фото автора