Тернопільщина вшановує письменницю-землячку, яка померла у Москві на 91-му році життя
На дев’яносто першому році померла письменниця Софія Буняк, яка родом з Тернопілля.
Про це повідомляє smoloskyp.org.ua.
– У жорна репресій вона потрапила студенткою-першокурсницею Львівського педінституту. Відбувала покарання у Новосибірській області. Після смерті Сталіна повернулася в рідні Ланівці на Тернопільщині, згодом опинилася у Москві, де прожила довгий вік, де завжди відчувала себе українкою. Столичне українство, боротьба за створення земляцтва, атмосфера шістдесятих, шістдесятництва, найближче оточення — і ширше коло людей та явищ, захоплень і розчарувань… Привабливий образ тендітної і сильної жінки, що все життя складала іспит на вірність собі і краєві, дружила з багатьма, віршувала, бідувала, трудилася, як бджілка, за найменшої можливості навідувала рідний край, долучалася до місцевого культурного життя. І ніколи на долю не нарікала. Вічна пам’ять, люба Соню, вічний спокій Вашій душі, – йдеться у дописі.
Довідково. Софія Буняк народилася у с. Грибова, Лановецького району у вересні 1930 року. Поетеса, публіцистка, громадсько-політична діячка, членкиня Українського товариства «Славутич» у Москві. 1949 вступила до Львівського педагогічного інституту. У 1950 році заарештована органами Міністерства державної безпеки. Засуджена на 10 років ув’язнення, термін якого за касаційною скаргою було скорочено вдвічі. Покарання відбувала у Новосибірській області. 1953 повернулася у Ланівці. Не маючи змоги продовжити навчання та влаштуватися на роботу, 1954 виїхала до Росії. Закінчила медичне училище та педагогічний інститут у Москві. Працювала медсестрою, старшим лаборантом у 2-му Московському медичному інституті, перекладачем слов’янських.
Реабілітована у 1991 році. Очолювала Лановецьку районну спілку політв’язнів та репресованих. Авторка збірки поезій «Чаєчка» та «Зірки на долонях», документально-літературної розповіді «Світло погаслої зірки» про повстанського поета Левка», художньо-документальної повісті з історії повстанського руху на Лановеччині у 1940–50-х роках та твору «Одіссея Ольги Горошко».
Фото з допису