У Тернополі у "Палаці кіно" відбувся літературний вечір-реквієм "Герої не вмирають", присвячений пам'яті бійця батальйону (тепер полку) "Азов", нашого земляка Андрія Дрьоміна "Світляка".

На заході тернопільська письменниця Дзвінка Торохтушко презентувала книгу "Світлячок-охоронець". У цій книзі є дві казки для діточок – її та Олени Степової з Луганщини.

На літературному вечорі виступили також поетеси Олена Степова та Ольга Матвеюк-Грановська з Києва, Ярослав Вакалюк з Івано-Франківська, священик УГКЦ і фронтовий капелан отець Петро Бурак, побратими-УНСОвці Ігор Аркуша та Юрій Гуменюк. Актор Микола Булат читав вірші зі збірки Олени Степової.

Нагадаю читачам, що боєць батальйону “Азов” Андрій Дрьомін (друг на псевдо «Світляк») загинув у бою під Іловайськом 10 серпня 2014 року, тоді ж у тому бою важко поранили його командира Миколу Березового (друга «Березу») та Романа Сокуренка (друга «Сокола»). Лікарям не вдалося врятувати Героїв. Той ранок під Іловайськом був останнім, коли побратими УНСОвці Микола Березовий і наш «Світлячок» своїми подихами зігріли холодну воронену сталь зброї, цілячись у ворогів України. Вони полягли зі зброєю в руках, як Великі древні вої Русі-України, як звитяжні і веселі навіть перед лицем смерті чубаті запоржці, як освічені і величні УСуси, як запеклі і невблаганні бійці ОУН та УПА, як юні лицарі з «Небесної сотні», і ось тепер уже - як сотні українських героїв цього клятого протистояння, розпочатого проти нас московським режимом.

Важко усвідомити, що Андрія Дрьоміна з нами вже немає. Він авжди був справжнім, часто його згадую, особливо там, коли знаходишся за кількасот метрів від ворожих позицій. Як його бракує нам! Його подвиг завжди надихає, коли їдеш фронтовими дорогами з такою необхідною допомогою для наших бійців…

Колись офіцери Першої світової говорили: "Краще бути справжнім, ніж вдавано справжнім...". Це сказано і про нашого "Сітлячка".

Низький уклін батькам Андрія Дроьміна і батькам усіх героїв, які полягли у новітній україно-російській війні.

Микола МАТИЯЩУК.