Тернополянин Олег Семців закоханий у авіацію (фото)
«Варто лише впустити небо у своє серце, і воно вже ніколи не відпустить», — каже тернополянин, авіатор, художник-конструктор Олег Семців.
Ще з дитинства він захоплюється літальними апаратами та авіацією загалом. Тож поспілкувалася з ним про небо, літаки та їх привабливість.
— З чого почалося захоплення авіацією, чому триває нині, і чим найбільше подобається?
— Усе починається з дитинства. Хтось у дошкільні роки читає напам’ять віршики під оплески рідних, хтось грає у козаків-розбійників, а мені найбільше подобалося щось конструювати, вдосконалювати, доробляти свої дитячі іграшки так, щоби вони максимально відповідали реальним прототипам.
А ще у мене були батькові книжки про авіацію. З усіх механічних творінь людини, літаки завжди видавались мені найбільш досконалими, продуманими до деталей, надзвичайно витонченими. Адже скільки праці та інженерних знань треба вкласти у цих 5, 10, 20, а іноді і понад 200 тонн металу та пластику, щоби ця потужна крилата машина з легкістю підіймалась в небо, майже за будь якої погоди та часу доби, заворожуючи своєю красою усіх хто у цей момент спостерігає за її величним польотом. Саме так і закохуються в авіацію, раз і назавжди.
— Прочитала, що ви збираєте моделі літаків та інші речі, пов’язані з авіацією. Тож розкажіть детальніше про колекцію: число експонатів, найцікавіші з них.
— Я скоріше творець, аніж колекціонер. Мені більше подобається винаходити, створювати оригінальні речі, які стають окрасами колекцій інших. Проте періодично цікаві оригінальні речі, що стосуються мого захоплення, таки стають експонатами моєї інженерної колекції. Приміром, я отримав оригінальну штурманську лінійку НЛ-10М, символ вимираючої нині професії — штурмана. Загалом я можу багато цікавого розповісти й про інші експонати моєї колекції, та про це іншим разом.
Моделі літаків у мене, звісно, також є. Проте я не прихильник фанатичного збирання всього, що стосується авіаційної тематики. До того ж ціни на деякі готові магазинні модельки, залежно від країни виробника та детальності зборки, можуть сягати й кількох тисяч гривень. Я не бачу сенсу викидати такі гроші навіть на улюблені моделі літаків, аби вони просто припадали пилом на комоді, шафі чи підвішені під стелею.
Інша річ — оригінальна модель зроблена власноруч. Моделювати літаки з підручних засобів я пробував ще в ранні дитячі роки. Ті моделі, які у мене зараз, скоріше попередні макети літальних апаратів. Це, так би мовити, об’ємне втілення моїх авіаційних ідей, які я попередньо промалював на папері.
А ще буває, щастить знайти на розпродажу розбиту модель, яку можна відреставрувати та подарувати комусь, або використати як основу для своїх розробок. Так, до речі, майструють і деякі справжні аматорські літаки, збираючи до купи знайдені на різноманітних авіазвалищах найбільш відповідні частини, як ось крила, колеса, прилади... Тому зовні готовий літак може нагадувати такого собі дещо грубо зібраного, літаючого монстра Франкенштейна, і все ж досить непогано літати.
Деякі такі нестандартні експериментальні екземпляри бачив на авіаційних злетах, інші ж ретельно приховують від сторонніх очей, доки ті не отримають фінальний більш естетичний вигляд.
— Прочитала, що ви не полишаєте ідеї спроектувати свій літак. Тож розкажіть про це.
— Так, у мене є така ідея. Адже я вже досить успішно проектував окремі предмети інтер’єру, макети, діючі моделі роботів і ще чогось, тож і літак спроектувати цілком реально. Проте чим інноваційнішим і складнішим в плані технічного виконання є проект, тим більше часу та коштів він потребує.
Моя ціль — створити оригінальну конструкцію з кращими характеристиками, ніж у її попередників, а тут все залежить від правильності попередніх розрахунків, якості конструкційних матеріалів, дотримання технології виготовлення і т.д. Адже історії відомі випадки, коли навіть повноцінні літаючі експериментальні літальні апарати не виправдовували покладених на них сподівань і в ліпшому випадку списувались як музейні експонати, в гіршому просто знищувались як безперспективні. Я намагаюсь вчитись на помилках своїх попередників, отже й результат буде кращим, головне не поспішати і все зробити як слід.
— Крім того, ви пілот. Чим вам подобається керувати літаком і літати? Як змінюється відчуття себе, часу на висоті?
— Це не зовсім так. Важливо не плутати поняття пілот та авіатор. Офіційно пілот це людина, яка має відповідну льотну ліцензію на виконання самостійних любительських польотів чи здійснення комерційної діяльності, як ось перевезення людей чи багажу. Є щоправда, в сучасній авіації і таке негативне явище, як партизанщина, тобто авіатори, які літають на неперевірених літальних апаратах, без будь-яких пілотських посвідчень, наражаючи на небезпеку себе, а то й своїх пасажирів. Звичайно, на зорі авіації практично всі так літали - на власний страх і ризик, тоді просто ще не було чіткого авіаційного законодавства, зараз же усе досить строго і за будь яке порушення суворо карають.
Я ж чітко дотримуюсь законодавства і за відсутності льотної ліцензії зовсім не позиціоную себе як пілота, зараз я скоріше авіатор — спеціаліст в певній галузі авіації. Та на даному етапі моєї конструкторської діяльності це радше плюс. Адже ліцензія видається на право самостійного керування лише строго вибраним типом літального апарату, приміром гвинтокрил чи літак, надлегкий спортивний чи пасажирський, одномоторний чи багатомоторний і так далі. Літаючи ж як курсант з різними інструкторами, у яких є відповідні ліцензії, я маю можливість порівнювати поведінку абсолютно різних по конструкції та способом польоту типів повітряних суден.
Відчуття від польоту дещо різняться від того коли, де і на чому літаєш, це важко описати словами. Можу з певністю сказати лише одне, бажання літати з кожним польотом тільки підсилюється. Відчуття реального 3Д простору там, на висоті, ніколи не зможуть замінити навіть найкрутіші 4-5-8Д атракціони.
Анна ЗОЛОТНЮК
Фото надані Олегом Семцівом
