Троє митців з Тернопільщини повернулися із міжнародного пленеру «Мистецькими шляхами Пінзеля» (фото)
Як вже повідомляв «Терен», троє митців із Тернопільської області брали участь у Першому міжнародному живописному пленері «Мистецькими шляхами Пінзеля».
Упродовж десятьох днів Народний художник України, відомий український скульптор Роман Вільгушинський із Тернополя, заслужений художник України Микола Шевчук з Теребовлі та заслужений діяч мистецтв України, тернопільський художник Михайло Кузів разом із колегами з різних міст України та Прибалтики на полотні відображали свої емоції та переживання, викликані участю у живописному пленері.
- Для мене участь в такому пленері була особлива тому, що він, власне, розпочався у моєму рідному Бучацькому районі, де й нині буваю досить часто, приїжджаючи до родинної садиби у Язлівці, - розповідає Народний художник України, відомий український скульптор Роман Вільгушинський.
- Скажу, що творіння Іоанна Пінзеля мене завжди захоплювали і захоплюють й нині. Більше того, його творчість певним чином вплинула й на мою. Можливо й тому, не випадково склалося так, що працював і працюю над відновленням скульптур Пінзеля на міській ратуші у Бучачі. Зокрема, за старими малюнками, гравюрами та світлинами завершив центральну, геральдичну композицію – картуш з родинним гербом «Пилява» гетьмана коронного, державного діяча та старости канівського Миколи Потоцького, фундатора та мецената будівництва ратуші, де є фігура лева, образ генія з крилами, військова атрибутика та інші елементи-символи давнього роду Потоцьких, які увінчує корона.
Витесав і придорожні скульптури Пінзеля «Богородиця» і «Ян Непомук», встановлені у Бучачі, а біля міської ратуші створив пам’ятний знак на честь Іоанна Георга Пінзеля, а ще - копію його іншої роботи - скульптури святого Онуфрія у Рукомиші.
Власне, під час цього пленеру й написав кілька полотен, на яких і міська ратуша у Бучачі, й святий Онуфрій, - розповів учасник живописного пленеру «Мистецькими шляхами Пінзеля» Роман Вільгушинський.
А його колега з Тернополя, заслужений діяч мистецтв України Михайло Кузів переконаний, що така мистецька імпреза дає кожному живописцю можливість бодай спробувати осягнути творчість геніального митця – Іоанна Георга Пінзеля.
- Мої пленерні роботи розділені на дві серії - «Його вічний лицарській хрест» та «Ворота снів». На одній із робіт зобразив символічний хрест, це талант Пінзеля, талант, який дав йому Господь і лицарська відзнака одразу. У сюжеті – ангели з Небес несуть йому оцей хрест.
Є і зображення дзвонів, один із яких біля Пінзеля мовчить, а інший біля Бориса Возницького – розхитаний. Це такі символи, адже тривалий час про Георга Пінзеля мало хто знав, а от Возницький відродив це ім’я. Cерія «Ворота снів» - це немовби сни Георга Пінзеля, тут і святий Онуфрій склав руки, і ангели злітають у Небо, а там – церква із куполами в Рукомиші, а з іншого боку – портрет Пінзеля у вигляді хреста. На іншій композиції у вигляді відкритої книги енергійно виписаний образ Юрія-Змієборця, там і Пінзель, ніби, зазирає у майбутнє…
А щодо пленеру, то така ідея дуже своєчасна і потрібна. Адже ми не тільки творили, але й пізнавали творчість славетного скульптора. Вся оця атмосфера перебування у місцях, де жив і працював Пінзель, спонукала до створення цікавих робіт, які б засвідчували геніальність великого Майстра. Тому цей пленер – вагомий крок у царині популяризації ім’я Іоанна Георга Пінзеля.
Ще один учасник пленеру, заслужений художник України із Теребовлі Микола Шевчук переконаний, що пленер, який організований, передусім, зусиллями Благодійного фонду імені Возницького, дуже важливий і на часі, бо саме зараз час активно популяризувати своє, українське, національне мистецтво.
- Кажу так, бо Україна – незалежна держава і вона повинна піднімати цілі пласти культури, які століттями замовчувалися. І саме ім’я Івана Пінзеля, якого я називаю Іваном Григоровичем, це – унікальна особистість в образотворчому мистецтві, зокрема, у скульптурі, особистіcть, яка, зрозуміло, не могла бути популяризована за радянських часів.
Бо, зрозумійте, важко уявити, що влада, яка переслідує церкву як таку, може піднімати ім’я того, який творив у царині сакрального мистецтва, збагачуючи храми своїми скульптурами. Але навіть при тому всьому, що величезна кількість робіт Пінзеля була знищена, порізана й спалена, побита й розтрощена радянськими варварами, завдяки світлої пам’яті Борису Возницькому вдалося дещо зберегти. Тому й ми маємо нині можливість торкнутися цього мистецтва у дереві та камені. І ось, у Бучачі, Львові, в інших місцях, де творив Пінзель, і де довелося нам побувати під час пленеру, я просто надихнувся його творчістю, що підштовхнуло до створення філософських композицій, присвячених геніальному скульптору, його особистості.
На одній із робіт зобразив портрет Бориса Возницького за назвою «Бароковий діалог». Тут зображено ангела, який проявляє свої емоції через зачудування, залюбленість у твори Пінзеля… Ангел, так би мовити, спілкується із Борисом Возницьким. І вони обоє радіють тому, що вдалося зберегти із творчості Пінзеля. Образ Ангела взяв із храму Пресвятої Покрови, де зберігаються твори Пінзеля. Інша композиція – «Бучацьке окрилення» також пов’язана із творчістю Пінзеля.
Тут Ангел із цієї ж таки церкви Святої Покрови , але в руки я йому «дав» молоток і різець. Третя композиція «Дари Небесні Пінзелю» - це мій творчий роздум над тим, що цей митець творив не тільки власноручно, але й серцем і душею, творив за велінням Божим. Ангел тримає мушлю і суцвіття липи, символ дерева, з якими працював Пінзель, як і з каменем-вапняком, ось із таких cкам’янілих мушль.
У передостанній день пленеру у Львові, одразу у двох локаціях – у Палаці мистецтв та на головній алеї Стрийського парку, у День Незалежності України відбулося відкриття експозицій із авторськими картинами учасників пленеру.
- А їх – понад сорок, оригінальних полотен художників з України, Литви, Латвії та Естоніі, - розповідає президент Благодійного фонду імені Возницького Олександра Лісаковська. - Тисячі львів’ян та гоcтей міста у святковий день змогли побачити самобутні роботи учасників пленеру. Переконана, головне завдання пленеру – створення живописних творів, які відображають історико-культурну спадщину Західної України, зокрема, місць, де жив і творив геніальний скульптор XVIII століття Іоан Георг Пінзель – успішно виконано.
Художники відвідали Івано-Франківщину, Тернопільщину та Львівщину. Тобто ті локації, де свого часу творив феноменальний та загадковий скульптор Іоан Георг Пінзель, твори якого були врятовані від знищення та забуття мистецтвознавцем, багаторічним директором Львівської галереї мистецтв, академіком Української академії мистецтв, Героєм України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка Борисом Возницьким.
Приємно, що під час пленеру нам вдалося поєднати процес створення художніх полотен із низкою екскурсій, цікавих зустрічей, відвертими мистецькими діалогами, які обов’язково продовжаться під час наступних подібних культурологічних акцій, - каже Олександра Лісаковська.
А директор Благодійного фонду імені Возницького Катерина Кулішова, підбиваючи підсумки роботи пленеру, сказала, що він вдався завдяки діловій співпраці організаторів пленеру та його партнерів.
А це - управління культури Львівської міської ради, Благодійний фонд «Відродження історико-культурної спадщини України імені Героя України Бориса Возницького», Львівська та Рівненська обласні організації Національної спілки України,
Арт-менеджер (Литва), громадська організація «Культурно-просвітницький центр Томаша Оскара Сосновського (Рівне ), громадська організація «Бучач-Арт».
Сподіваюся, що кожен учасник пленеру під час його проведення відкрив кожен для себе «свого» Пінзеля, цього «українського Мікеланджело», збагатившись від безпосереднього дотику до його спадщини, частину якої вдалося зберегти і донести усьому світові Борису Возницькому. Це він упродовж десятиліть досліджував та рятував творіння феноменального та загадкового Іоана Пінзеля, створив та відкрив його музей, розглядав його творчість з різних аспектів, відкриваючи нам цього талановитого скульптора XVIII століття.
Вірю, що за підтримки добрих людей, шанувальників мистецтва, міжнародні живописні пленери «Мистецькими шляхами Пінзеля» згодом стануть традиційними, а полотна, майстерно написані під час проведення таких імпрез, відкриватимуть людям нове бачення творчості Пінзеля, популяризуючи його багатющу мистецьку спадщину, - розповіла Катерина Кулішова.
Додам, що твори учасників пленеру вже 12 вересня можна буде побачити під час «Днів Пінзеля у Бучачі», які відкриються у тутешньому Арт-дворику.
Наостанок хотів би виокремити тезу учасника пленеру, заслуженого художника України з Теребовлі Миколи Шевчука, як квінтесенцію цієї оригінальної мистецької духовної акції.
- Ми просто зобов’язані, кожен по-своєму, творити і популяризувати творчість Пінзеля та інших наших забутих митців, несправедливо стертих із пам’яті. Тому й радий, що наш пленер зібрав таких художників, які творять разом, збагачуючи історію нашого мистецтва.
І час згодом це все підтвердить. Бо все велике видно здалеку. Коли ми біля підніжжя гори, то ми бачимо тільки те, що під ногами. А з гори видно усю велич і навколишню широчінь. Тому і творчість наших попередників і сучасних майстрів, зрештою і майбутніх митців, вкрай необхідна. Адже вона поступово створює, зводить цю велику Українську мистецьку Говерлу, з якої буде видно увесь світ та Україну у ньому.
Фото автора
