Словами, які складає у римовані рядки, “воює” студентка тернопільського педуніверситету Катерина Магула. Дівчина впевнена, що через вірші вона може доносити правду, яку почують та зрозуміють більше людей. Її поезія - про війну, біль, страждання, кохання, людей та історію України.  

Катерині Магулі 19 років, вона - майбутня журналістка. Писати вірші почала ще у шестирічному віці. Спілкуватися з людьми через поезію дівчина вирішила у 2014-му році, коли розпочалася війна на сході України. 

Це стало для мене стимулом писати. Поезія - це можливість самовираження, спосіб передати свої думки, організувати їх творчо та заплести у римовані рядки. Можливо, комусь вони відгукуються. Вірші - це спілкування, - розповіла Терену поетеса.

Ти думав, що так буде? 

Ти думав, що так буде? І я ні.

Що скажеш, тобі страшно? І мені.

У тебе хтось стоїть там? На війні.

Тобі також в одне злилися дні?

У вас там тихо було? І у нас.

Ти воду взяв з собою про запас?

Ти вимкнув світло? Бо як бахне враз.

Давай мовчати. Боляче від фраз.

Залишся вдома. Не ходи одна.

Прийшов сітки плести – а місць нема.

Сказали досить крові – дивина.

Поспи собі. Тривоги ще нема.

Ти також часто плачеш? І я теж.

У вас немає поряд телевеж?

В моєму серці зараз сто пожеж.

Мене ти любиш? Так. А ти? Авжеж.

Я пишу про те, що хвилює, болить. Про те, що я переживаю, про людей, про кохання. Мене надихають люди, книги і події. Я надихаюсь людськими вчинками, як хорошими, так і поганими. Також дають натхнення книги, герої, біографії авторів. Ну і, звичайно, надихають події. Коли відбулося щось важливе для мене, то я завжди пишу про це, - каже Катерина. 

Під час воєнних подій в Україні Катерина волонтерить та працює в інформаційному відділі громадської організації «Правий сектор», до якої приєдналася у 2017 році. Відтоді проводить вишколи, організовує культурні заходи. 

Війна стала для мене стимулом робити щось більше, працювати не тільки для себе, а й для інших. Працювати на благо країни, заради тих, хто зараз воює. Також під час війни у мене змінилось ставлення до певних подій та думки про деяких людей, - ділиться своїми відчуттями Катерина. Я дуже чекаю перемоги. Далі хочу створити власну справу, сім’ю. Мрію про мандри та велику шафу для книг.

Летять потяги, переповнені болем.

летять потяги, переповнені болем.

там люди без дому. там діти – одні.

бо хтось захотів знавіснілим пістолем

накреслити кров’ю злочинні вогні.

там люди не сплять. чути стогін сердець.

там діти сидять, загубивши довіру.

й щоразу у душах біжить морозець,

аж так, що мурахи захоплюють шкіру.

ці люди не знають, куди їх везуть.

і їм не відомо, чи зможуть вернутись.

у їхніх очах не читається лють.

в них може лиш страх час від часу хитнутись.

хтось дивиться в себе. а хтось поза світ.

хтось тихо мовчить, хтось рятується співом.

в куточку затих переляканий кіт.

думками всі вдома, а тут тільки тілом.

летять потяги і везуть в невідомість

людей без людей. це зробили вони.

оті, що в утробі ще втратили совість,

яким невідомі терзнання вини.

летять потяги. там змарнілі обличчя,

спотворені болем, не схожі на себе.

цим людям потрібно надії лиш трішки

врешті колись ще побачити берег.

Поезія присвячена Маріуполю

Свої вірші Катерина Магула публікує на особистій сторінці в інстаграмі. Їх можна почитати у збережених сторіс під назвою “Поезія”.

Нагадаємо, авторка хіта «Чом тобі, вороже, не спиться» Віталія Грицак з Тернопільщини випустила нову пісню «Залишатись такими». Цією піснею вона нагадує, що життя стікає, як вода, тому попри все треба жити.

Фото надані Катериною Магулою