Чим славиться наше місто? Фестивалями, культурно-масовими заходами, які чути на різних кінцях Файного, чудовим ставом, незрівнянними краєвидами та добрими людьми. Проте мало хто знає, що у нашому місті відбуваються справді надзвичайно круті речі – зйомки короткометражних фільмів. Саме про свою історію створення та реалізацію мрії – зйомку фільму «One Life» – розповів нам режисер-сценарист Максим Мельник та один із головних героїв фільму Максим Мацегорін.

«Хочу, аби люди задумались і врешті-решт зрозуміли, що живемо лише один раз»

– Максиме (звертаюся до режисера фільму), поділіться своїм творчим життям, адже пересічному тернополянину Ви мало відомі, пишуть на сайті gazeta1.com.ua.

– У 2010 році я приїхав у Тернопіль і почав займатися музикою. Був у складі декількох музичних гуртів. А в 2014 році почав працювати над відеозйомкою. У 2018 – му створив свій перший короткометражний фільм «ПакЄт». Зараз працюю над наступною короткометражкою, хоча, скоріше за все, вона буде не такою й короткою, судячи вже із відзнятого. У листопаді має відбутися кінофорум «Кінохвиля», тому з командою однодумців повинні завершити роботу над  фільмом до цього заходу.

– Розкажіть про назву та ідею створення фільму?

– Назва фільму говорить сама за себе – «Одне життя». Це історія однієї людини, прожитого нею життя, побаченого її очима – від народження до смерті. Фільм про минуле та майбутнє, про страхи та кохання. У цій стрічці порушено багато проблем. Ідея фільму, можна сказати, виникла спонтанно. Я захотів передати, що відчуває людина протягом свого існування. Хочу, аби люди задумались і врешті-решт зрозуміли, що живемо лише один раз, у нас не буде часу встигнути все, якщо будемо відкладати справи на потім. Ми повинні жити тут і зараз, алe по правді, а не піддаватися короткочасній спокусі. Фільм є драматичним і його зйомка проводиться на мобільний телефон. Тому очікуємо крутого результату.

– Привідкрийте завісу головних героїв.

– Кастинг проводився ще пів року тому, і так само почалася робота. Проте «зависла» на деякому періоді. Я тішуся з того, що так відбулося, бо стався обмін героїв, тому ця творча пауза пішла на користь і сценарію фільму, і акторам. Одну із головних ролей зіграє Тетяна Лаврушко, вона родом із Тернопільщини, зараз знімається в багатьох проєктах у столиці. Також хочу відмітити актора Максима Мацегоріна, який уже більш детально розповість про свою роль. Знімалися також актори Тернопільського театру Дмитро Чоповський та Роман Демчук. І є ще ряд осіб, котрих я тримаю на десерт, не буду афішувати їхніх прізвищ, але це дуже круті актори.

– Хто займається фінансуванням цього кінопроєкту?

Цей проєкт так як і минулий фінансується меценатами. Є й люди, яким не байдуже те, що відбувається у нас в місті, які вболівають за розвиток кіно в Україні та й у Тернополі зокрема. Тому питання фінансування для нас є важливим, але я все ж акцентую увагу на подачі сюжету.

– З якою командою працюєте?

– У чому перевага мобільного кіно? У тому, що не треба мати величезну команду та громіздку техніку, яку треба виставити і зробити все необхідне для її нормального функціонування. Сценаристом та режисером виступаю особисто я, Наталя Турчин – мій лінійний продюсер, вона займається локаціями, костюмами та пошуком спонсорів. «Rockriss» на чолі з Роксоланою Ковалюк виступає гримером та перукарем для наших акторів. Команда у нас маленька, проте вони мої «Дрімтім», кожен старається долучитися, щось підказати або допомогти. Тому я думаю, що з цілковитою довірою та розумінням творяться великі справи.

«Панує своєрідний механізм собачого кола»

– Які ідеї відстоюєте у цьому фільмі?

– Кожен може побачити своє та сприйняти його по-різному. Але тему сім’ї порушено. А саме сімейних цінностей та відносин у родині. Моя думка така: ми живемо в такому проблемному суспільстві, коли все відбувається по колу. Дівчинка виховується без батька, виростає, виходить заміж, народжує доньку, яка у багатьох випадках також виховуватиметься без тата, бо вона не вміє зберегти сокровенних рис жінки в сім’ї. А чому? Бо вона не бачила цього. Панує своєрідний механізм собачого кола. Тому  про це варто не лише говорити, а й показувати і вживати якісь заходи. Ламати цей стереотип, систему, які нікого щасливим не роблять.

– Які плани на майбутнє?

– Найперше хочу закінчити роботу над цим фільмом. А далі приступити до зйомок ще одної короткометражки, яку також намагатимусь відзняти до листопада. Роботи дуже багато, але сподіваюся, що все вдасться, адже головне, що є бажання. Будемо чекати відгуків із «Кінохвилі». На кінофестивалях є можливість познайомитися з цікавими людьми, обмінятися досвідом, почерпнути щось нове та цікаве для створення наступних вдалих проєктів. Звісно, є бажання зняти повнометражний фільм, але все залежить від того, як оцінять мої теперішні роботи і чи будуть вони цікавими та потрібними.

«Тернопіль – це місто, в якому можна та варто робити речі, котрі колихатимуть наше суспільство»

Дійові особи, які знімаються на майданчику, з головою поринули у роботу. Одним із них є тернополянин Максим Мацегорін. Закінчив Тернопільський національний педагогічний університет за спеціальністю актор драми та кіно. Пізніше навчався у Рівненському інституті на курсі режисури. А зараз є актором, який, на його погляд, ще зовсім нічого не вміє, але його робота заслуговує оплесків.

– Я надзвичайно щасливий, що потрапив у проєкти Максима Мельника, адже він один з небагатьох, який дає людям роботу. Він задіює нові обличчя, намагається зробити справді крутий та потужний фільм, який заставить людей, можливо думати, а можливо по-іншому сприймати та дивитися на деякі речі. Безумовно, треба сказати, що Тернопіль – це місто, де можна та варто робити речі, які колихатимуть наше суспільство. Не треба кудись їхати та щось шукати, все знаходиться під носом. І Макс це бачить, а тому робить цікаві речі. Я ніде ніколи не знімався, і коли прийшов на зйомки короткометражки «ПакЄт», то був шокований, адже команда з 15-ти чоловік працювала злагоджено. Для мене це було щось неймовірне, бо всі працювали по годинах, а це говорить про високий рівень, не було розбалансованості та неповаги до того, що відбувається, а таке зустрінеш не часто. Цього разу все набагато крутіше, приїхала актриса з Києва, яка і зробила нам екскурс, як повинен виглядати актор перед камерою. У мене були навики, я знав, що і як має бути, але ті знання, які я почерпнув і використав, були справді ноу-хау (сміється, – авт.). Я готувався до однієї ролі, а вийшло так, що режисер вирішив нагородити мене іншою, тому підготовка йшла швидко, але намагався нічого не пропустити. Як актор драми, знав, над чим працювати і з чого починати, а Тетяна підказувала, як ці знання використати в кадрі. Якщо ставити запитання  щодо ідеї мого персонажу, то відповідь буде такою: «Як полюбити життя спочатку? Як змусити себе його любити?» Відповідь кожна людина повинна відшукати в собі. Я думаю, що варто почати елементарно любити інших. Але любити просто так, а не за певні моменти, за те, що хтось може дати більше, інші мають зв’язки, гроші, будинки. Любити просто так, за те, що є поруч люди. Не чекати взамін нічого. Насправді любов руйнує все! Так, банальна фраза, але наскільки вона дієва та помічна, люди навіть не задумуються.

Я боюся, що наше місто не сприйме такого формату фільму! Не через те, що він поганий, а у нас специфічні люди, вони люблять перш за все критикувати і казати: «Ну зняв фільм, ну і що». Більшість не задумуються, наскільки це важко. А ще важче фільмом достукатися до свідомості і зачепити людину за живе, щоби вона оговталась від того, в якому сірому та буденному світі живе. Європа любить таке кіно, там задумуються над змістом і переосмислюють певні свої рішення чи дії після перегляду таких фільмів. Сподіваюся, що і в нас ставатиме таких людей більше і ми зуміємо відокремити справді важливі речі для себе, – підсумував Максим Мацегорін.

Соломія ВЕРШИГОРА