Журналісти Еспресо.TV поринули в загадковий світ картин всесвітньовідомого Івана Марчука на відкритті його ретроспективної виставки "Генотип вольності".

Картини Івана Марчука є на всіх континентах світу, а наразі приблизно 150 полотен живого класика представлені в "Мистецькому Арсеналі". Виставка "Генотип вольності" об'єднала картини художника із різних циклів, починаючи від раннього Марчука до його крайнього творчого періоду: "Голос моєї душі", "Пейзаж", "Біла планета 1", "Біла планета 2", "Натюрморт", "Нові експресії", "Погляд у Безмежність".

"Сьогодні для мене особливо знаменний день. Я думав, що ніколи не потраплю в цей палац", - зізнався на відкритті виставки художник. Бажане здійснилося масштабно – творчий доробок митця вражає не стільки кількісно, скільки багатогранністю тем, жанрів, символів, настроїв. Цю експозицію можна вважати чудовим подарунком Івану Марчуку і його прихильникам до ювілею – у травні митцю виповниться 80 років.

"Це вперше виставка Марчука проходить в Арсеналі. Як на мене, цей простір дуже підходить для нескінченної фантазії, яку несуть у собі його роботи. Якоюсь мірою ця виставка справді святкова, ще й стартувала 13 січня. Важливо, що тут бачимо всю еволюцію творчості Марчука – спостерігаємо, як він змінювався, що його хвилювало в різні періоди життя. Попередні ж виставки були тематичними. Особисто мені найближчі його філософські цикли, зокрема, роботи з циклу "Голос моєї душі". Чим більше дивлюся на них, тим більше поринаю в них. І, безумовно, своєю мовою символів мені цікавий саме ранній Марчук – до речі, його нечасто виставляють", - поділилася скрипалька, донька Івана Марчука Богдана Півненко.

Відкриття виставки на Щедрий вечір було направду вдалим і святковим: краса зимових пейзажів, на яких іскрився сніг, "Різдвяна ніч", "Чари місячної ночі" у вирі співу щедрівок... Музика, що лунала залами, поглиблювала занурення у світ картин художника. Особливо цей "ефект" вдався під час виконання Богданою Півненко улюблених композицій її батька.

Ми зупинилися біля картини "І відкриються таємниці" та вслухалися у віртуозність гри скрипки: від потужної енергетики музики та незбагненної притягальної сили полотна, щира правда, всередині пробігла орда мурашок. Тієї миті переконалися – картини Марчука справді написані під мелодії у виконанні доньки. До речі, дехто думає, що він має музичну освіту, зважаючи на поетично-музичні назви багатьох його робіт.

Особливе враження справили пейзажі Марчука – це так ніби дивишся у вікно, а не на полотно. Природні переливи світла, "живі" сніг, трава, гілки дерев…  Медитативні пейзажі змінювали задумливі  образи, а далі – експресія, абстрактний сюрреалізм полотен із циклу "Погляд у Безмежність". Як каже саме Марчук, його картини до кінця не розгадати, навіть йому це не під силу. І, звісно, запорукою неповторності цих полотен є особлива, філігранна, винайдена ним техніка – "пльонтанізм" (від слова "пльонтати" ‒ плести, переплітати).

Правду кажучи, сюди хочеться повернутися і у спокої, не в метушні, коли народ змагається за "місце для фотографування" між літнім і зимовим сонцем на картинах Марчука – вдивитися в ці роботи.

Насамкінець - одкровення митця.

 "Картини мені нібито являються… Іноді мені на виставках кажуть про мої роботи, що такого ще ніколи не бачили. А я кажу – коли б ви таке бачили, то не бачили б мене. Бо цінується те, чого ще ніколи не було"

"Для мене мистецтво – це життя і одкровення. Іншої альтернативи нема. І водночас мистецтво – це каторга. Я працюю 365 днів на рік, і без цього не можу"

"Я дуже скупий на час. Не люблю витрачати його марно. Щодня звітуюсь перед собою, і залежно від того, що зробив, оцінюю – вдало пройшов день чи ні. Тому постійно працюю. Якщо б усі українці працювали так, як я, хоча б на 30%, то ми давно жили б як у раю"

"Коли б я чекав натхнення, то нічого б не створив"

"Щастя – це щось надумане. Щастя – коли живеш, коли працюєш, коли не розгубив талант радіти, любити. Щастя – це творчість, години, коли я пишу картину"

"Все у мистецтві іде паралельно: немає мук – немає й радощів. Воно, як композиція у Лєже, повинно бути побудоване на контрастах, – і в цьому моє життя"

"Кажуть, що в моїх картинах багато суму. Але це не сум – то просто не так дивляться на мої картини. Це роздуми, там присутня мудрість"

"Я не вигадував свій світ, я його відчував і творив, і виявилося – він потрібен не тільки мені одному. Хіба це не щастя?"

Довідка:

Іван Марчук – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. У доробку митця приблизно 5000 картин. За версією британської газети The Daily Telegraph його ім’я віднесене до сотні геніїв людства, які створюють багатовимірний образ сучасного світу і, випереджаючи час, визначають напрямки і перспективи розвитку постіндустріальної цивілізації.