Минув лише місяць від часу чергової поїздки збаразьких волонтерів зі Штабу національного спротиву на передову, а вони знову вирушили на Схід і відвезли хлопцям, які захищають авдіївську промзону та Світлодарську дугу, нову порцію допомоги. Втомлені, але щасливі, з новими замовленнями від бійців збаражани повернулися додому. За словами керівника Штабу Володимира Голоднюка, ця поїздка подарувала їм багато приємних зустрічей з давніми знайомими та друзями, бійцями, волонтерами, журналістами, яких давно не бачили, а також із новими. Зокрема зустрілися із п’ятьма Народними Героями України – Олександром Пасічником, Анатолієм Адамовським, Володимиром Регешою («Санта»), Дмитром Коцюбайлом («Да Вінчі») та Романом Дармограєм.

Збаражани мали за честь бути запрошеними Богданом Гарнагою, легендарним ротним «Бахматом» і на грандіозне свято виведення уславленої у боях в зоні АТО 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців на постійне місце дислокації у Білій Церкві. Військові запросили на свято усіх волонтерів, які їм допомагають. За словами волонтерів, кожному варто подивитися, як величезне місто, більше за Тернопіль зустрічало своїх героїв, які батальйонами крокували до своїх казарм. – Люди з квітами, прапорами та синьо-жовтими кульками стояли по обидва боки дороги і вигуками «Дякуємо!», «Герої!», зустрічали своїх захисників, підбігали, цілували, обіймали, дарували квіти. Надзвичайне піднесення панувало у Білій Церкві 5 листопада, гордість розпирала груди. Усвідомлював, що в нас є боєздатна армія, хотілося крокувати поруч із хлопцями, – ділиться враженнями керівник Штабу. Дивуються волонтери, чому не приїхали привітати легендарну бригаду ані Головнокомандувач, ані Міністр оборони Віктор Муженко. Влада обмежилася першим заступником Голови Верховної Ради Іриною Геращенко та заступниками міністра ЗСУ, пише narodne-slovo.te.ua.

Цілковитою несподіванкою для Володимира Голоднюка була зустріч із 58-річним снайпером «Івановичем» із Київщини, з яким він познайомився у Дебальцевом, ще кілька років тому, на початку російсько-української війни. Як справжній чоловік, «Іванович» два роки воював за Україну в зоні АТО. Там його вірною «подругою» була славнозвісна гвинтівка Мосіна 1943 року випуску. Минулого року повернувся додому і їздив на Схід вже як волонтер. За час волонтерства зрозумів, що його місце на фронті, і підписав контракт із ЗСУ. Зараз «Іванович» служить в 25 ОМБ «Київська Русь». Будучи волонтером, він багато побачив і зрозумів про специфіку цієї роботи. – Є волонтери, яких я поважаю, – сказав він, – вони «не возять повітря», а везуть те, що рятує життя. Можна привезти один тепловізор чи один оптичний приціл, і ця допомога переважить будь-яку іншу, – переконаний «Іванович». Натомість керівник Штабу збаразьких волонтерів вважає, що лише завдяки людям, усім тим українцям в Україні та світі, які не здалися і не втомилися допомагати армії, можливі їхні поїздки до бійців на передову. Волонтери безмежно вдячні цим людям, адже без їхньої допомоги волонтери мало чим могли б зарадити бійцям. Все частіше, стверджує Володимир Голоднюк, коли, готуючись до чергової поїздки, волонтери звертаються до підприємців за допомогою, їм доводиться чути: «а хіба держава не забезпечує армію усім необхідним?».

– Так, забезпечує, але чомусь скрізь, куди ми вже котрий рік возимо допомогу, бачимо бійців повністю екіпірованих саме волонтерами. Міністерство видає воякам комплект форми на рік. Чи довго вона прослужить в окопах в болоті? Так само і високоточна оптика. Потреба у тепловізорах, оптичних прицілах, радіостанціях, квадрокоптерах та інших пристроях на війні є постійною. Тому у волонтерів роботи вистачає. – Разом з тим, – каже пан Володимир – завдяки Фейсбуку нас знаходять нові благодійники і пропонують допомогу. Так трапилося і під час цієї поїздки. Мені написав незнайомий чоловік, що хоче через нас передати хлопцям кілька пар військових чобіт, – розповів пан Володимир. – Проїжджаючи Київ, ми зустрілися з цим чоловіком, і яке було наше здивування, коли він передав нам сім тисяч гривень на пальне і сім пар спеціалізованого взуття, так званих арктичних чобіт, які коштують 100 доларів за одну пару. Як виявилося, цей чоловік (позивний «Сєвєр») теж був в АТО, тому добре знає, що там відбувається насправді і які потреби є у хлопців. Нас вибрав через те, бо хотів, щоб його допомога була конкретною та адресною. Слідкуючи за діяльністю Штабу у соцмережах, він побачив, що саме такою допомогою ми займаємося, тому повірив нам. Чоботи передали хлопцям із 25-ї ОМБ «Київська Русь» на Світлодарській дузі, які зараз зайняли позиції виведеної на ППД (пункт постійної дислокації) 72-ї бригади.

Ще одна несподівана, але надзвичайно приємна зустріч очікувала на збаражан у «1-й штурмовій роті» ДУК «Правий Сектор», коли волонтери заїхали привітати молодого командира, Народного Героя «Да Вінчі». Там зустріли давню знайому – менеджера проекту «Народний Герой», талановиту журналістку Віолету Кіртоку, яка теж приїхала на дві години, щоб привітати Героя з уродинами. Вона об’їздила увесь фронт, зустрічалася з бійцями, новітніми героями, яких ми не помічали у повсякденному житті, і написала десятки інтерв’ю про цих людей. Там само зустріли і відомого на Донеччині волонтера Едуарда Хатмулліна, родом із Констянтинівки. Хлопці в окопах його теж добре знають, адже чоловік теж доставляє допомогу на передову –на так звані «нульові позиції». Що стосується маршруту листопадової поїздки волонтерів Штабу, то, за словами Володимира Голоднюка, вони разом із батьком Героя Небесної сотні Ігорем Костенком та волонтером Штабу Григорієм Ямчуком відвезли допомогу хлопцям на Світлодарську дугу та в Авдіївську промзону, – туди, куди вони їздили у жовтні. Але через те, що одна бригада змінила іншу, хлопці потребують допомоги теж. В Авдіївці відвідали «промку», позиції, де оборону тримає підрозділ мінометників ДУК ПС «Санта». Передали командиру Володимиру Регеші «Санті» давноочікуваний квадрокоптер, яким збаражани завдячують військовому капелану отцю Ігорю Федоришину. Квадрокоптер придбали прихожани отця, які зараз працюють закордоном. А ще привезли для нагородження розвідників бойові ножі. Другою позицією в Авдіївці, куди заїхали збаражани, була позиція «Царська охота», де розмістилася 25 аеромобільна десантно-штурмова бригада. Свою назву позиція отримала через те, що саме тут були розташовані мисливські угіддя, де організовували полювання для високопосадовців та олігархів. Сюди на позицію приїхали на прохання Народного Героя Олександра Пасічника. Хлопцям привезли їхнє замовлення – казанки, газовий примус, ножі, павербанки (зарядні пристрої), дощовики, мастило для чищення зброї, монтажну піну, будівельну плівку, засоби гігієни, медикаменти, яблука, білизну. За словами волонтерів, для бійців на бойових позиціях найвища нагорода – бойові ножі. Після Авдіївки збаражани заїхали переночувати, як завжди, до друзів із СІМІС «Евакуація 200». Їм передали газову плитку, берці для Світлани, комплект форми для «Леніна», домашню консервацію, макарони, яблука, пральний порошок . Наступного дня на Світлодарській дузі бійцям 25 ОМПБ «Київська Русь» передали їхнє замовлення: бензиновий генератор, металошукач, принтер, одяг, взуття, дощовики, продукти харчування, Народному Герою Анатолію Адамовському – «бронік». «Уралом» підвезли на позицію дрова та воду. – Позиції знаходяться дуже близько до ворога, тому бензопилою тут користуватися не можна, – розповідає Володимир Голоднюк. – Дорога на позицію складна, багато вибоїн, їхали однією колією, бо по обидва боки скрізь усе заміновано і нашими, і сєпарами. Діставшись до хлопців, побачили, в яких умовах люди воюють – в болоті, глині. Довкола суцільний сланець, щоб вкопатися, потрібно рубати каміння, грунт теж специфічний, точніше, глина, яка має червоне забарвлення і надзвичайно липку консистенцію, її навіть зубами неможливо віддерти від чобіт та одягу. Хлопці дуже потребують тепловізора, бо на три позиції мають лише один. Бійців перекинули сюди кілька днів тому, вони втомлені. Коли ми приїхали, вони не спали чотири доби, обживалися, обстежували територію, щоб знати усі підходи, з яких можуть прокрастися вороги, – зауважує Володимир Голоднюк. Повернувшись до Збаража, волонтери знову готуються до наступної поїздки, для якої з передової знову привезли купу замовлень: тепловізійний приціл, циркулярну бензопилу – Олександру Пасічнику на Світлодарську дугу, два біноклі, валянки, маскхалати, білі маскувальні сітки, перехідники під РПГ для 25-ї ОМПБ «Київська Русь». Волонтери потребують нашої підтримки і допомоги, бо хлопці там, на Сході щодня ризикують життям, щоб ми мали сите і спокійне життя тут.

Наталка ПАРОВА