В епоху тотальних «реконструкцій», скляних новобудов та безликих бетонних ящиків важливо пам’ятати про історичне минуле, яке, можливо, й гірке, але красиве. Всі хочуть рівнятися на Європу, але не гребують руйнувати давній Тарнополь, аби збудувати Тернопіль, який вже не матиме тієї атмосфери та привабливості. Про «Зникаюче місто», «Трибу» та багато іншого розповів «Терену» Олег Мушій – пластун, громадський діяч та просто людина, яка любить і знає історію свого міста.

«Хату маєш, дітей маєш, давай тепер щось робити»

–  Пане Олеже, розкажіть нам декілька слів про себе. Чим займалися раніше і чим зараз?

–  Зараз у мене доволі цікавий вид діяльності: я займаюся розвитком проектів та організацій, переважно комерційних. Цим я заробляю на життя.

–  А що стосується громадської сфери?

–  Тут я був задіяний ще з 90-х років. Спочатку це було товариство «Вертеп» - фактично, перше патріотичне товариство в Тернополі, потім був одним з перших виховників «Пласту»( всім відомий під псевдо “Білий” – авт.), також був учасником УНА-УНСО. В 90-х роках було дві гілки молодіжних організацій:  от «Вертеп» - більше культурно-етнографічне, більш інтелігентне середовище, а УНА-УНСО – жорстко-патріотичне. Я був ближчим до останнього. А з 1993 року взагалі припинив займатися громадською діяльністю.

–  А як ви повернулися в це середовище?

–  Мене затягнули пластуни. Казали: «Хату маєш, дітей маєш, давай тепер щось робити». Тоді я відновився у «Пласті», адже пластуном можна бути все життя. Цим він мені і подобається, бо можна бути молодим і з молодими, а це додає дуже багато енергії. Коли розпочався Майдан, мене, як це кажуть, торкнуло: почав допомагати громадським організаціям та молоді. Ми робили все, що треба: від патрулів та охорони до організаційної сфери. Так мене і «знесло» в громадський сектор. Десь в 2014 виникла ідея створення Агенції місцевого розвитку. Обговоривши це з багатьма чиновниками, її так і не вдалося заснувати, тому поки що ця ідея існує як громадська ініціатива «Changing Ternopil».

Про спільноти,  «Трибу» та «Зникаюче місто»

–  Ви називаєте спільноту новою формою громадського утворення. Чому?

– На мою думку, з’явилося нове бачення спільноти як такої. Так, це нова форма громадського утворення і я зараз поясню чому. Спільнота – люди, які об’єднані якоюсь ідеєю або захопленнями, але не організовані в якусь формальну організацію. Наприклад, спільнота любителів кави чи інше. Чомусь вважаю, що спільнота – сучасна форма організації людей, яка могла би досягти поставленої мети. Тому «Триба» – це теж спільнота.

– Ви вже згадали «Трибу», то розкажіть нам про неї детальніше.

– Ідея «Триби» як такої виникла близько року тому. Ця спільнота є спробою допомогти зорганізуватися, стати відомішими людям, які знають історію свого міста і хочуть для нього щось зробити. Цікавитися – це одне, а щось робити –  зовсім інше. Як з’ясувалося, у нас багато людей, які щось хочуть і можуть робити. Є люди, які дуже добре знають історію свого міста, є такі, що багато фотографують і мають великі колекції фотографій. Але кому вони то розкажуть? Саме тому в мене й з’явилося бажання зробити щось таке, що можна помацати, чим можна поділитися з іншими. Крім того, мені дуже подобається етимологія слова «триба»(«триба» – галицький діалект слова «триб» - механізм, який приводить в дію інші механізми в годиннику – авт.) Долучитися до спільноти можна в соціальній мережі «Фейсбук».

– А що розповісте про серію фотознімків «Зникаюче місто»?

– Ідея такої серії з’явилася у мене з Світланою Фалендою. Ця серія – спосіб показати через фотографії місто таким, яким воно було раніше. Фотографію, надруковану на прозорій плівці, наклеюють на скло і, обираючи потрібний ракурс, фотографують. «Зникаюче місто» наразі складається з 30 знімків, плюс-мінус декілька, які потрібно буде перезняти. Вже маємо пропозицію від одного з закладів Тернополя, аби ці фотографії були постійною виставкою.

– Наостанок поділіться творчими задумами, які плануєте реалізувати в найближчому майбутньому. Чого тернополянам чекати від «Триби»?

– Ми хочемо зробити історію Тернополя  у вигляді модерного коміксу. Розділивши історію на декілька кавалків, хочемо, аби про кожен з цих періодів розповідала людина, яка в той період жила. Ну, і з малюнками, щоб це не була історія в академічному викладі, а щоб нею зацікавилися і діти, і дорослі. Але поки що ця ідея «зависла», бо не знайшли ще грошей (усміхається - авт.)

– А яка доля «Зникаючого міста»? Чи буде продовження?

– Продовження, мабуть, чекати не варто, але буде дещо інше. Маємо ідею створення великих інсталяцій з цієї серії і за таким самим принципом. Вже навіть знайшли спонсора, який оплатить виготовлення. Інсталяції плануємо  такого розміру, як сітілайти, щоб, коли ти стоїш і дивишся на універмаг, ти бачив Парафіяльний костел. Ми вибрали п’ять таких локацій, попередньо погодивши це з міськрадою. Такими пунктам подорожей в часі найімовірніше буде вулиця Сагайдачного, вид на універмаг, вид на замок, вид на озеро, а ще один варіант не вибраний остаточно. Такі ідеї додають місту життя.

Соломія ШАЛАЙ

Фото з соціальних мереж