Любов до меду для тернополянина Андрія Кірика переросла у захоплення бджолярством. Тепер свої вихідні чоловік проводить серед бджіл, пише Сільський господар.

Якби не дідо Петро, хтозна, чи став би я пасічником, – продовжує далі чоловік. – Мої найкращі дитячі спогади пов’язані саме з ним, а точніше, з хутором поблизу села Мишкович, що біля Тернополя. Там і жили мої дідусь з бабусею. Я завжди з нетерпінням чекав літніх канікул, щоб приїхати до них у гості. Відпочинок на лоні природи і в товаристві божих комах – це справжній рай на землі. Й досі пам’ятаю смак парного молока і свіжоспеченого хліба, политого запашним медом. З того, напевно, все й починалося. Спочатку була любов до меду, а потім – дідова бджолярська наука. Дідо Петро вдома тримав 40 вуликів, а ще працював на колгоспній пасіці. Тепер вулики вже не ті, як колись. Нині вони в основному багатокорпусні, їх легко і зручно переносити. Інший тепер і підхід до бджільництва. Та й бджоли вже не ті. Раніше переважали карпатки та степові. Нині ж їх замінили бджоли, виведені австрійськими та французькими селекціонерами. Ці комахи більш миролюбні та продуктивніші. Єдине, що не змінилося з роками, – це любов до цих крилатих трудівниць. Бо якщо любиш бджіл, то й матимеш мед.

Медовий сезон – саме у розпалі. Травневий мед уже викачано. Урожай, звісно, не такий щедрий, як би хотілося, але пасічник не нарікає.

Затяжна весна з примхливою погодою далися взнаки, – каже Андрій Кірик. – Та якщо порівняти з минулим роком, то стартували ми, все-таки, непогано. Торішньої весни взагалі травневого меду не було. Добре, що моя пасіка цього разу веснувала поблизу саду на околицях Козлова. Хоча загалом, цей рік в Україні обіцяє бути не вельми медовий. Через воєнні дії пасічники Херсонщини та Луганщини, а також більшої частини Запорізької, Донецької та Харківської областей поки не можуть працювати. Враховуючи такі тенденції, прогнозують, що Україна мінімально втратить медовий врожай з двадцяти відсотків офіційно зареєстрованих пасік. Відповідно, й мед здорожчає. Надіємося, що хоч літо буде сприятливим для медозбору.

Нині Андрій Кірик в очікуванні ріпакового меду. Його пасіка саме знаходиться біля ріпакового поля, тож господар надіється, що врожай буде гарний. А там, дасть Бог погоди, і ласуватиме липовим, гречаним та соняшниковим медом.

У мене пасіка невелика – двадцять бджолосімей, але працювати є коло чого, – каже чоловік. – Кожні три дні навідуюся до бджіл, вихідні проводжу тільки на пасіці. Зранку й до смеркання. Взимку теж не відпочиваю – майструю вулики і рамки. Бджолярство – це радше моє захоплення, бо основне місце роботи у будівельній сфері. Але справжнє задоволення отримую, працюючи біля осель медоносних комах.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото з допису