Пам’ятаєте, як у детективних романах, або ж у готичних оповіданнях персонаж відчиняє мусово рипучі двері (котрі й відчиняти не мав!) і бачить, як вузенька стрічечка (гадюка?) світла повзе підлогою. 

Так ось, таке буває не тільки у белетристиці середньої руки. Просто у житті після того підкрадання, як правило, нічого не відбувається, хіба ось починаєш фотографувати, бо виглядає красиво. А що зазвичай рипучі двері поєднуються з тахлею, то стриматися просто зась. 

Тож нинішня романно-фотографічна мандрівка містами області саме така — з натяком на таємницю, темрявою та світлом. 

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото авторки