Чим дивують в’язані іграшки жительки Збаража?
Із бавовняних ниток збаражанка Поліна Домбик виготовляє різноманітні в’язані вироби — від пледів до тендітних іграшок. За фахом вона дизайнерка, навчилася в'язати гачком у шість років. А вже п’ять років створює оригінальні вироби. Каже, такі іграшки розвивають дрібну моторику і це оцінили її братик і сестрички, для них рукотвори й придумує.
— Доброго дня, Поліно. Цікаво, коли та як ви зрозуміли, що варто створювати в’язані вироби не тільки для себе та близьких, а й для інших?
— Виготовлення іграшок дуже кропіткий процес, адже кожна найменша деталь створюється вручну. І таких дрібних складових чимало — ніс, очі, вушка… Та, навіть, якщо іграшка більша, деталі теж потрібно пришивати акуратно та ретельно.
Якщо я не помиляюсь, першу свою в’язану іграшку я відправила бабусі з дідусем. Усі діти відправляють бабусям листи та малюнки, а я — в’язані іграшки (сміється — І. В.). Пізніше, коли мої вироби стали кращими, я в’язала для себе в школі. Однокласники та вчителі були зацікавлені моїми виробами, тож мої перші покупці були ще в школі. Я почала викладати фото своїх робіт у соціальних мережах — не з метою продажу, а для того, щоби показати частину свого життя. І люди самі почали запитувати, скільки коштує, чи можу я зв’язати для них таке ж. Під час навчання у коледжі на мої вироби теж звертали увагу та замовляли.
— Сьогодні ваші рукотвори об’єднані одним стилем та впізнавані. Як ви відшукали свій стиль?
— Напевно, мій стиль сам знайшов мене. Я просто робила те, що мені близьке — створювала іграшки такими, як мені подобаються. Але, звісно, усвідомлення свого стилю прийшло з часом. Раніше іграшки були різноманітніші, бо пробувала різне — трошки сама, трошки з інтернету. Тепер я більше розумію, що моє, а що — ні. — До речі, як би ви схарактеризували вироби, котрі створюєте? — Я б описала свої іграшки як милі, унікальні, дорогоцінні, цікаві, створені з любов’ю.— Чому ви вирішили працювати саме з іграшками та речами для дітей?
— Можливо, частково на мене вплинув стереотип, що іграшки лише для дітей. У школі всі називали мої іграшки дитячими, хоча тоді я не створювала їх для дітей, мені було шкода давати їх дітям, щоб вони їх не зіпсували (сміється — І. В.). У мене є молодший брат, якому одинадцять років, і дві молодші сестри — одній п'ять років, іншій — рік і шість місяців. Старші часто просили зв’язати їм іграшки, котрі нагадували б персонажів мультфільмів. Великим натхненням для мене стала наймолодша сестра Ліза — мені хотілося зв’язати щось цікаве для неї. І тоді я зв’язала своє перше брязкальце, яке вже точно було створене для дітей (сміється — І. В.). Згодом, в Інтернеті, натрапила на схеми інших брязкалець і мені стало цікаво їх створювати. Почала їх продавати і виявилося, що на них існує попит. Іграшки для дітей купують набагато частіше, ніж іграшки в подарунок дорослим.
— У вас в інстаграмі є й фото вив’язаних сумочки та косинки, тобто для себе ви теж створюєте речі? Розкажіть які.
— Так, для себе я теж в’яжу речі. Першою була зимова шапка, в якій я проходила досить довго — близько трьох років. Зараз я бачу, що вона з недоліками і трішки завелика, проте мені вона подобалась. Також зимові шапки мають мій тато та брат і сестра.— Серед ваших виробів як великі — плед і піжамниця, так і маленькі. Які з них потребують більшої роботи та зусиль?
— Усі вироби потребують багато часу. Але маленькі вироби, напевно, все ж складніше та довше виготовляти, тому що в’яжу їх маленьким гачком...— Власне вив’язування — то лише частина роботи. А їй же передує підбір схеми та кольорів, відтак зшивання — розкажіть про ці етапи. Можливо, є серед них той, котрий вам найбільше до вподоби?
— Для своїх виробів використовую схеми з Інтернету — є серед них безплатні та платні. Останні якісніші, з підібраними кольорами. Сама схеми я майже не створюю, бо мені не дуже подобається цей процес. Хіба придумую прості деталі та іграшки. Що ж до етапів, то зшивання дуже кропітке, особливо, коли йдеться про виріб із багатьма дрібними деталями. Після цього пальці горять. Найбільше мені подобається власне в’язання. А ще завершальна частина — коли всі деталі іграшки складаються в єдине ціле.
— Виготовлення таких речей — це вільна творчість чи треба слідувати схемам?
— Напевно, я більше слідую схемі, хоча й експериментую, проте не все завжди вдається з першого разу. Все ж це й свобода — можна фантазувати з формами кольором, місцем, де деталь слід пришити (розташувати вушка іграшки нижче вище, очі далі один від одного чи ближче — і це створює унікальний вираз обличчя, так можна передати певну емоцію).
— Мені найбільше запам’яталися ваші вироби, де поєднано багато елементів — як ось набір із ліжечком і ведмедиком, сортер і бізіборди. Здається, вам подобається створювати надзвичайно дрібні елементи. А чим?
— Мені подобаються іграшки з багатьма деталями — такі хочеться розглядати знову і знову. Звісно, що створювати їх складно, і деталі пришивати важко, але результат не залишає байдужим. Багато ідей беру в інтернеті, іноді сама щось видумується, а часто ідеї підказує мама. Ось, приміром, якось побачила схему рятувального кола, а у мене тоді був недов’язаний ведмедик, надворі — літо, ось і вирішила об’єднати все. Якось в’язала собачку у светрі, і вирішила, що було б мило та кумедно зв’язати собачку в сукні.
— До речі, якого догляду потребують такі вироби?— Чистити їх потрібно паром, а, якщо сильні забруднення — вологою ганчіркою. Крім того, деякі вироби можна прати в пральній машині, але це вже залежить від матеріалів, з яких виготовлена іграшка.
— І наостанок. Порадьте щось тим, котрі ще не наважилися перетворити своє хобі у власну справу.
— Навіть не знаю, що радити. Я не можу сказати, що досягла значного успіху в продажі іграшок. Проте впевнена, що я вмію в’язати гарні, якісні іграшки.
Можу точно сказати, що в мене дуже класний чоловік, який дозволяє мені займатися тим, що мені подобається. Руслан забезпечує нашу сім’ю, підтримує мене, коли щось не виходить, допомагає фотографувати мої іграшки. Багато хвалять фото моїх виробів — їх робить саме мій чоловік.
Інна Віконська Фото Руслан Домбик— Щиро дякую за розмову.
