Налаштовувати людей один проти одного, як це зробили автори польського фільму «Волинь», – безперспективний шлях, вважає голова Державного агентства України із питань кіно Пилип Іллєнко.

До речі, він – один із небагатьох в Україні, хто дійсно бачив цю стрічку на великому екрані і спостерігав за реакцією поляків. Згодом про це написав рецензію і оприлюднив її на особистій сторінці у «Фейсбук». «Терен» скористався можливістю поспілкуватися із фахівцем у Тернополі, під час І Всеукраїнського форуму «КіноХвиля».

Нагадаємо, у фільмі «Волинь» знімалися п’ятеро тернополян. Це врешті спричинило серйозний конфлікт. Відтак в обласній раді створили робочу групу для вивчення обставин участі акторів у зйомках скандально відомої стрічки. Спочатку йшлося про те, аби не виплачувати всьому колективу Тернопільського обласного українського драматичного театру ім. Т.Шевченка доплату за академічність. Згодом депутати своє рішення пом’якшили (читайте про це ТУТ, ТУТ, ТУТ і ТУТ – прим.).

«Ескалація конфлікту ніколи не сприяє пробаченню»

- Щодо самого фільму, то його автори, як на мене, не ставили перед собою завдання створити мистецький твір, хоча вони саме так нині про стрічку кажуть у всіх інтерв’ю, - розповідає пан Іллєнко. – Це – навіть не пропаганда. Йдеться про формування певних кліше, архетипів, які у суспільній свідомості будуть репрезентувати певну націю. Це – такі збирані образи, що поставатимуть відразу в уяві глядача цього фільму. І на жаль, саме українці там зображені вкрай негативно. Причому не просто негативно, адже вийшов такий собі злий збірний образ. Індивідуалізації окремих представників нації у фільмі немає.

Хороші і погані люди є скрізь, наголосив Пилип Іллєнко. Проте стрічка Войцеха Смажовського – якраз не про це. На думку нашого співрозмовника, це дуже прикро, адже стрічка запускає дискурс, що є прямо заперечує тезу Івана Павла ІІ про звернення один до одного словами: «Пробачаємо і просимо пробачення».

- Ескалація конфлікту ніколи не сприяє пробаченню, - вважає він. – Тому мені видається, не варто повторювати – свідомо чи несвідомо зроблену помилку авторів фільму «Волинь». Нам не варто поширювати своє негативне ставлення на всіх представників польського кінематографу. Наприклад, під час закриття кінофестивалю «Молодість» продемонстрували останню стрічку Анджея Вайди, який помер на початку жовтня цього року. І цей фільм – якраз про небезпеку такого підходу до мистецтва.

Як каже пан Іллєнко, 90-річний польський кіногеній наостанок подарував світу сюжет про митця, який відмовився працювати на ідеологічну машину як пропагандист. Він обстоював право творчої людини на свою позицію. Можливо, суперечливу, але все одно – мистецьку. Тому українець впевнений, що поляки і українці можуть знайти спільні теми.

«Це питання сумління кожного із митців»

У фільмі насправді переважає українська мова, додає співрозмовник. Причому ніхто не говорить із акцентом, що доводить – серед акторів дійсно було чимало наших акторів.

- Я не можу бути їм суддею, тому що сам – із родини кінематографістів, моя мама – актриса, - продовжує Пилип Іллєнко. – Я знаю, наскільки це… важка професія і наскільки вона невдячна. Що таке – відсутність творчої реалізації. Що таке – коли ти не можеш отримати роль. І це все – на тлі емоцій… Але є й інший бік справи!

Проте голова Державного агентства України із питань кіно нагадав: актори це ті люди, яким Бог дав акторський талант, тобто – можливість впливати на свідомість інших. Тому на них лягає набагато більша відповідальність.

- Як використати цей талант – на шкоду чи на користь? Це питання сумління кожного із митців, - додає співрозмовник. – Я, наприклад, знаю акторів, які мали серйозні фінансові труднощі, але так і не пішли зніматися у російське кіно, яке свого часу масово знімали в Україні. Хоча їм би платили навіть більше…

Пилипу Іллєнку відомо, що чимало українських акторів категорично відмовилися від зйомок у «Волині». Адже їм усім давали читати сценарій. А тому він вважає, що слід нині говорити не про покарання тих, хто дав згоду. Натомість треба думати, як сформувати таке громадянське суспільство, яке унеможливило б повторення ганебного трафунку.

- У кожному розвиненому суспільстві є речі, які ніхто не робить. Не тому, що не можна, а тому що це порушує принципи загально прийнятої суспільної моралі і, відповідно, вплине на сприйняття у суспільстві, - пояснює він. – Наше суспільство, вочевидь, ще не сформоване у цьому плані. А тому «Волинь» - не єдиний фільм, який несе сумнівну користь для України.

Фото автора

Довідка. Спершу Пилип Іллєнко закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка і отримав кваліфікацію магістра міжнародного права, перекладача із англійської мови і кваліфікацію бакалавра за напрямом підготовки «Міжнародні відносини». Професійно займалися юриспруденцією. Паралельно працював у сфері, дотичній до кіно. Тож згодом вирішив цілком присвятити себе продовженню справи батька – відомого режисера Юрія Іллєнка.