Про унікальну каплицю на околиці села Кобилля на Збаражчині, яка виконувала ще й функцію «сухопутного маяка», розповів на своїй сторінці у Facebook краєзнавець Руслан Підставка.

- Після спорудження в 1919 р. власником села і одного з фільварків Тадеушем Смажевським невеличкого костелика, виникла потреба у створенні неподалік римо-католицького цвинтаря.

Таке місце було вибране на протилежному березі річечки, на вершині пагорба навпроти храму. Там же в міжвоєнний період постала і каплиця, а оскільки, в цих місцях подорожніх часто «чіплявся блуд» (такі приклади відомі і в 70-х роках минулого століття), то у вікні каплиці з боку Іванчан на ніч запалювали гасову лампу, яка служила маяком-орієнтиром для тих, хто заблукав, - пише Руслан Підставка.

Точний час її «демонтажу» встановити не вдалося, але більшість краєзнавців сходяться на думці, що це - кінець 40-х років ХХ ст. Місце чітко простежується і в наш час навіть на Google maps, а за спогадами старожилів поблизу була могила радянського солдата (білоруса за національністю) та встановлений характерний надгробок з п'ятикутною зіркою.

- Подібна каплиця Воскресіння Христового знаходилась на перехресті доріг Збараж - Новики та Залужжя - Колодно, а простіше, в районі, так званої, «Голої баби». У 1941 р. на цю каплицю, де під стінами стояли дві лавки, відро зі свіжою водою та горнятком, а на столику - Воскресенська ікона, впала німецька бомба і вона була зруйнована. Подорожні та паломники, що йшли на прощу до Почаєва могли тут сховатися від дощу, випити горнятко свіжої водички, помолитися до Воскреслого Христа, перечекати негоду. Радянські атеїсти після війни на цьому місці спорудили бетонний пам'ятник жінці-трудівниці з серпом та снопом в облягаючому, трохи еротичному одязі. Скульптуру в народі влучно прозвали - »Гола баба«. Є байка, що за совітів її називали »Святою Теклею«. Одного разу, коли жінки-колгоспниці їхали на кузові машини на »норму« цукрових буряків, то одна з них - старенька і трохи слабозора, побачивши »фіґуру" почала хреститися. Коліжанки запитали у Теклі (так звали колгоспницю в літах), чому вона хреститься, а та відповіла, що мовляв «фіґура», «свята» і таке інше. «Ага,- жартома підмітили жінки, - Свята Текля». Після цього певний час, «голу бабу» називали «Святою Теклею», а коли на початку 80-х в неї в'їхала вантажівка і збила, то жартували, що вона сама перебігала дорогу до колгоспу ім. Б. Хмельницького, щоб записатися до «ланки». Байки - байками, - розповідає Руслан Підставка, - але класичний, скульптурний, соцреалістичний «ширпотрєб» перестав існувати на роздоріжжі, та ще довго це місце називали - «коло голої баби».

Ні фото каплиці у Кобиллі, ні скульптури «жінки-трудівниці» віднайти поки що не вдалося, але краєзнавець сподівається на допомогу старожилів та на щасливий ...випадок.

Фото з допису