Доволі символічний казус стався під час урочистостей із нагоди 920-річчя одного із найстаріших міст України – Теребовлі. Коли ведучий оголосив про офіційний старт свята, молоді люди у національних костюмах повинні були підняти прапори на флагштоках перед мерією.

Оновлена площа перед мерією

І от – музика лунає, публіка чекає, п’ять прапорів поволі піднімаються вгору, а шостий – прапор Євросоюзу… раптом застрягає. Рятувати ситуацію довелося особисто міському голові Сергієві Поперечному. Такий вчинок очільника міста присутні зустріли оваціями.

Кореспондент «Терену» тоді не втратив нагоду поспілкуватися із таким досвідченим і вправним міським головою. Адже він не розгубився у присутності численних гостей і самотужки виправив ситуацію (див. довідку унизу – прим.).

- Я сподіваюся, що казус із прапором – це не такий негативний знак, як вінок чи двері для Януковича (посміхається)… Думаю, це показник того, що ми таки будемо у Євросоюзі, адже докладаємо для цього зусилля. Сподіваюся, ви побачили, які зміни стаються останнім часом у Теребовлі. І йдеться не лише про цікаві дійства і заходи. Наприклад, реконструкція центральної площі…

- До речі, а таке масштабне святкування, яке провели із нагоди 920-річчя Теребовлі, вперше відбувалося у вашому місті?

- Святкування Дня міста ми запровадили усього років 4 роки тому. Адже до того відзначали усе, як кажуть, трохи по-совдепівськи (посміхається)… Коли ми створили відділ із гуманітарних питань і Молодіжну міську раду, святкування набуло нового змісту. Свої ініціативи почала пропонувати молодь (про те, як відзначали ювілей Теребовлі, читайте ТУТ і ТУТ – прим.). Ми, справді, дослухаємося до більшості їхніх ідей, адже це – ті люди, які прогресують і дійсно хочуть чогось нового для України і Теребовлі, зокрема…

Чесно скажу, я сам – уже старий, а тому слухаю молодь і стараюся якомога більше часу із нею проводити. До того ж, ми тепер багато їздимо до Європи, у гості до міст-партнерів. Але побачивши їхні здобутки, не копіюємо це, а продукуємо своє. Чуже не приживеться. Ми знаємо наші місцеві звичаї, культуру, традиції, їх і дотримуємося…

- На свято приїхали відразу дві делегації із Польщі…

- Це - наші друзі із міст-партнерів Теребовлі: бургомістр гміни і міста Любомєжа В’єслав Зіолковські, а також війт гміни Конопніца Мірослав Жидек із своїми колегами. До речі, Любомєж розташований аж під польсько-німецьким кордоном, а Конопніца – біля Любліна. І спільно із цим містом ми вже написали два проекти, що претендують на фінансування від ЄС. Обидва – пов’язані із розвитком туризму.

Мірослав Жидек

Наприклад, один проект передбачав відновлення Підгорянського монастиря у нас і такого ж замку – у польській гміні. На жаль, відбір щодо транскордонного співробітництва ми цього разу не пройшли, але бали заробили. Тому зробимо ще одну спробу наступного року. Іншого шляху у нас немає.

Звісно, якби Україна вже була у Євросоюзі, то ми б мали необмежені кошти на розвиток. А поки ми – поза спільнотою, то мусимо використовувати шанс, який надає співпраця із поляками. Так, ми хоч невеличкі гранти зможемо отримати…

- Сьогодні почула такий мессидж: «Теребовля – місто, яке ламає стереотипи»… Поясніть, що він означає?

- Наприклад, ми одними із перших в Україні почали реформи. Тому тепер часто приймаємо гостей. Часом буває, що за тиждень приїздить по 2-3 делегації зі східних областей України. Вони хочуть побачити, що ми зробили і як це реалізовуємо. До слова, ми першими в Україні створили Центри дозвілля. Вони уже діють у багатьох селах, що ввійшли до громади. Пам’ятаєте, як лякали людей децентралізацією: «Усіх виженуть, бібліотеки закриють…». А ми лише цього року взяли на роботу 44 людини! Причому роботу отримали 17 випускників Теребовлянського вищого училища культури, адже ми робимо ставку на молодь.

- Теребовлянська об’єднана територіальна громада – найбільша на Тернопіллі і одна із найбільших в Україні. Як даєте раду такій великій господарці?

- Так, до складу громади ввійшли, окрім Теребовлі, - аж 25 сіл. Тобто загалом йдеться про більш як 35 тисяч жителів. Торік ми отримували допомогу від держави лише на соціально-економічний розвиток громади. Цього року для нас передбачили у Кабміні ще 9,5 млн грн. Також маємо у 2017-му два проекти на фінансування із Фонду регіонального розвитку: 4,5 млн грн – на перекриття даху і ремонту школи №2 і 1,5 млн грн – перекриття даху у Ласковецькій школі. Щоправда, цих грошей ми ще не отримали, але вони владою задекларовані…

Окрім того, певні кошти ми очікуємо, завдяки сприянню народного депутата Миколи Люшняка. Плануємо за ці гроші відремонтувати спортивний зал і пожежну частину у селі Ласківці. До того ж, хочемо перевести на альтернативні види палива котельню в Острівецькій школі – чекаємо 1 млн грн. Ще один проект потягне майже 300 тис. грн – заміна даху у дитячому садочку в одному із сіл громади.

- Ви – досвідчений керівник, а тому можете фахово оцінити реальну картину. Які «плюси» отримала громада, завдяки  децентралізації?

- Кажу абсолютно чесно: я був одним із тих, хто першим активно закликав усіх до об’єднання. Чому? Так сталося, що ми часто бували за кордоном і бачили, як там втілювали адміністративну реформу, а також - помічали шалений ефект від цих змін. Власне, реформа органів місцевого самоврядування у Польщі, як на мене, є однією із найкращих серед втілених у Євросоюзі. Нам треба було відразу зробити так, як вони: оголосили про добровільне об’єднання, дали усім трохи часу, а тоді – взяли і запровадили реформу примусово. Як бачимо на прикладі України, добровільність часом шкодить…

Треба якнайшвидше усувати перепони і проводити об’єднання! Адже громади отримують від цього очевидні «плюси»: значна частина коштів залишається на місцях, а це дозволяє акумулювати кошти для того, щоб зробити щось у селах. Я не перебільшую: нам на Теребовлянщині уже вдалося зупинити процес вимирання села. Лише у Ласківцях різні гуртки у Центрі дозвілля нині відвідують близько 180-ти дітей! Там є сучасні комп’ютери, там є Wi-Fi. Дітей із сусідніх маленьких сіл безкоштовно довозять автобусом.

До речі, Теребовля нині віддає 70% своїх коштів селам, що ввійшли до громади. Адже в цьому році жодного прибуткового села у нас немає.

Капличка біля храму

Ратуша

- У чому ви – як голова громади - вбачаєте нині найбільшу проблему?

- У стані доріг. Це – наша біда! Якби нам дали змогу самим ремонтувати дороги, думаю, ми впоралися б набагато швидше і… дешевше. Наразі ми мусимо віддавати кошти Службі автомобільних доріг, а тоді чекаємо...

Дороги треба повністю передати громадам. Ми самі повинні вирішувати, що і як із ними робити. Це – моя думка. Адже поки що ми не маємо права нічого робити навіть із дорогами у центрі села. Закон дозволяє лише співфінансувати такі проекти… А це – неправильно. Навіть якщо я маю фірму, яка може відремонтувати дорогу удвічі дешевше, замовлення їй передати я не в силі. Мушу віддавати гроші комусь…

Теребовля1

Храм святих Володимира і Ольги (автокефальний)

Довідка. Сергій Поперечний народився 26.05.1971 р. у селі Ілавче Теребовлянського району. Навчався у Хмельницькому СПТУ №16. Згодом – там же, у технологічному інституті (спеціальність «інженер-технолог»). Із 1995 р. до 1996 р. працював комерційним директором МП «Оксамит». Із 1997 р. до 1998 р. – інженер-технолог КМП «Вулкан». Із 1999 р. до 2000 р. – приватний підприємець. Від 2000 р. до 2005 р. – головний спеціаліст із умов праці Управління праці і соціального захисту населення Теребовлянської райдержадміністрації. У 2004 р. здобув кваліфікацію магістра із державної служби. Депутат Теребовлянської райради (2006-2010 рр.). Із 2005 р. до 2010 р. – заступник голови Теребовлянської райдержадміністрації. Із 2010 р. - Теребовлянський міський голова. Брав участь у виборах 2015 р. як самовисуванець. Одружений. Має двох дітей.

Фото та відео автора