Найцгвардійка з Тернополя Надія Німець ділиться враженнями від перших навчань (фото)
Враження від початкового етапу навчання у Навчальному центрі НГУ написала нацгвардійка з Тернополя Надія Німець. Дівчина згадує про труднощі, перемоги та мотивацію стати достойним військовослужбовцем Національної гвардії України.
- Відправляючись на навчання періоду розвитку для рядового складу в навчальному центрі Національної гвардії України в Золочеві, я не знала, що нас очікує, оскільки попереду були довгі 11 тижнів. Проте вони швидко спливли, залишивши яскраві спогади. Було непросто, фізично важко, але жодного разу не приходила думка залишити це, і я не мала права підвести ні себе, ні командирів, які колись повірили в мене, - пише вона. - Я знала, що витримаю будь-які навантаження, бо все навчання пройшла з думкою про свого хлопця Назарія, який загинув, несучи службу в Збройних силах України. Це було для мене стимулом викладатися на повну у навчанні, практичних відпрацюваннях, стрільбах та здачі фізичних нормативів.
239823890_1921467141343158_3390187568802495225_n
Труднощі додала перенесена короновірусна інфекція, але це не вплинуло на показники під час здачі нормативів.
- Після перенесеної коронавірусної інфекції залишилась задишка, що ускладнювало дихання під час бігу і навантаженнях, але я навчилась контролювати дихання і ноги дивним чином самі мене несли до фінішної смуги, - продовжує Надія. - Через отримані відмінні результати мене відправили на змагання по бігу на 1000 м. Дуже хвилювалась, що не зможу пробігти, але від першого місця мене відділила лише 1 секунда. Ще одне, що мені завжди подобалось - це практичні стрільби. Хоча я і хвилювалась перед ними так, що тряслись руки. Під час приведення зброї в бойове положення, я розуміла, що в моїх руках зараз велика відповідальність і якщо зробити помилку, це може комусь зашкодити. Але завдяки підтримці інструкторів, вдавалось взяти себе в руки і відстрілятись на вищі бали. Цікаво було стріляти з різних видів зброї. Найважчим фізично особисто для мене було пройти стрес-тест з тактичної медицини. Для нас підготували цілу смугу перешкод. Окрім того, що ми повзли низьким крілем, пересувались гусячим кроком з автоматом над головою, перекочували шину, переносили один одного «методом пожежника» та бігли з пораненим в носілках в два кінця поля і назад, віджимались в бронежилетах та надавали собі допомогу, накладаючи турнікет, ми змогли усе витримати і пишались власними маленькими перемогами. Останнім випробуванням для нас став добовий вихід, під час якого ми на практиці відпрацьовували навики з топографії, тактики, РХБЗ, виявляли саморобні вибухові пристрої, пішки долали близько 15 кілометрів в повному обмундируванні, рили окопи. Ставили розтяжки від імовірного ворога, та всю ніч не спали, переборюючи власний страх та виконуючи поставлене завдання, за що отримали подяку. Я вдячна викладачам, командирам, офіцерам та сержантам за отриманий досвід; за людей, які стали сім’єю та мотивацію бути достойним військовослужбовцем Національної гвардії України.
