Тарас Радь на Паралімпіаді у Пхьончхані виграв золоту медаль у біатлонній гонці на 12,5 кілометрів серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та став наймолодшим переможцем у збірній України.

Наставник спортсмена, заслужений тренер України Віктор Федорчак так прокоментував цю подію.

- Тарас йшов до цієї перемоги дуже цілеспрямовано. Його перші старти відбулися у 2014 році. І вже тоді стало зрозуміло, що хлопчина має певні фізичні задатки і спортивні здібності. Тренування часом були виснажливими, але Тарас ніколи не жалівся на втому, він, як кажуть «горів» на тренуваннях, все виконував, що було заплановано, дуже працездатний спортсмен. У 15 років на чемпіонаті України зайняв 4 місце. А далі вже пішло – його помітили тренери збірної і він через рік вже виступав на Кубку світу, правда, спочатку посідав не вище сьомого місця, але все йшло, як кажуть, «по висхідній» - забрав усі три медалі у Фінляндії, Німеччині, світовому етапі Кубку. А його нинішня перемога – була мрією Тараса. Він у Корею просто марив потрапити, не кажучи вже про те, щоб там здобути призове місце. Співаємось, що Тарас ще підніметься на п’єдестал, адже його «коник» це біатлон, ті дистанції, які ще будуть.Тут він завжди показував кращі результати, Але тьх-тху, щоб не наврочити, - жартома каже Віктор Федорчак і чути, як пальцем три рази стукає по мобілці.

-  Для нас – то радість безмежна, я дивуюся, як ви додзвонилися. Мій телефон зранку не замовкає, - каже мама Тараса – Наталія Василівна, вихователька 13-го садочку Тернополя. - Цілу ніч не спали, всі сиділи перед телевізором, всією сім’єю – з чоловіком Михайлом, старшим сином Назаром та молодшим, Павликом. До речі, завтра у Павла 15 років, то такий подарунок отримав від свого брата Тараса. Отож, десь пів четвертої ранку, коли дивилися телетрансляцію, то серце завмирало після кожного вистрілу Тараса. Ми ж бачили, який то був сильний вітер, як оператори ледве тримали свої камери, як гнулися прапорці, як трикутники –відбійники котилися трасою, здуті вітром,  а тут – куля, це ж все треба було врахувати, аби не промахнутися. І все «чисто», жодного промаху! Син відстрілявся і  обігнав двох американців більш як на хвилину. Ми і плакали  сміялися, і обнімали один одного, і дякували Богу, що дослухався наших молитов і підтримав у такий  момент Тараса. Це безмежна, велика радість. А як радів сам Тарас, ми з ним по «вайберу» розмовляли, то - радість невимовна!, - емоційно каже пані Наталія.

Зараз у родині з нетерпінням і хвилюванням очікують нових стартів Тараса у Пхьончхані. Вболіватимуть за нього і тренер Віктор Федорчак, і колеги-спортсмени із Тернопільського регіонального центру спорту інвалідів «Інваспорт», і увесь колектив Тернопільського національного педагогічного університеті ім. Володимира Гнатюка, студентом і першим паролміпійем якого є Тарас Радь – золотий медаліст Паралімпійських ігор-2018.

Фото з відкритих джерел