Театр у Тернополі був заповнений вщерть, навіть «приставні» крісла розмістили у партері. Глядачі бурхливо реагували на фразочки і кривляння акторів, а відтак – жваво аплодували.

Це – нікого не дивувало, адже на сцені того вечора була комедія! Більше того, вона - про одруження. Актуальнішу тему восени годі й вигадати, адже саме зараз в Україні – традиційно справляють найбільше весілль.

Стригун

Я бачив уже кілька постановок цієї вистави. Усі вони - різні, - зізнається голова журі 16-го Всеукраїнського фестивалю «Тернопільські театральні вечори. Дебют» Федір Стригун. – І я, до речі, ніколи не розумів, про що ця вистава (сміх у залі – прим.). Проте я знаю: Гоголь – є Гоголь і з ним сперечатися не можна… Але сьогодні мені стало ясно, яку страшну комедію цей скурвий син написав! Ми бачимо тут людей, які втрачають… кохання, духовну сферу. Вони всі бояться один одного, їх навіть не тягне один до одного. Не дай, Боже, щоб у нас дійшло до того, що ми бачили на сцені!

Саме такою була реакція знаного режисера на постановку Молодого драматичного театру із Чернівців. Вони показали власну інтерпретацію «Одруження» за п’єсою Миколи Гоголя.

Нагадаємо, фестиваль завершується уже сьогодні, 23 вересня. Актори Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької привезуть драму на дві частини «Марія Заньковецька». Початок – о 19.00. Після завершення постановки організатори оголосять тих, хто отримає головні відзнаки фестивалю «Тернопільські театральні вечори. Дебют».

Афіша

На сцені – мінімум декорацій, проте про основний атрибут весілля режисер точно не забув. Весільна сукня! Чи можна без неї у постановці про одруження? Вона весь час присутня на сцені – або як одна із речей декорації, або (згодом) наряд головної героїні Агафії Тихонівни.

Крок до подружнього життя, до обов’язків «і в горі, і в радості» підтримувати один одного хоче, але вже третій місяць не наважується зробити дрібний чиновник Подкольосін. До нього вже давно ходить сваха, пропонує багатих наречених, але… навіть у сні чоловік одружуватися все-таки не бажає.

Чудову гру акторів високо оцінив навіть Федір Стригун. А всім відомо, що маестро зазвичай на компліменти – дуже скупий. Вочевидь, «підкупили» його ті емоції, які переважно молоді артисти просто «вихлюпували» у зал. Причому допомагала їм це робити… музика. Супровід був дуже органічним. Місцями він буквально підкреслював риси характеру того чи іншого героя.

Вистава

Перед очима глядача розгортається картина, що викриває банальності буденного життя, показує матеріальні і душевні прагнення – її, саме тієї, «маленької людини». Спостерігаючи за кумедними і веселими поворотами сюжету, тернополяни впізнавали сучасний світ із його стереотипами та соціальними канонами. Адже кожна дівчинка із раннього дитинства мріє про момент, коли вдягне білу сукню і почує марш Мендельсона. Чим Агафія Тихонівна гірша? Тим паче, у неї є кам’яниця, два флігелі і 400 рублів річного доходу. Звісно ж, завидна наречена! На обличчя та інше уже мало хто і дивиться.

Звісно, вона теж мріє про лицаря на білому коні або хоча б – чоловіка із милозвучним прізвищем. Так, вона намагається здійснити своє бажання! Але що робити бідній дівчині, якщо принц не один, а їх аж четверо? І всі – різні! Залишається обирати.

А зробити вибір дівчина, виявляється, ще не готова. Її серце починає капризувати, бо така вже жіноча природа: коли нікого нема, то підійшов би будь-який, а коли їх багато, то… Ну, як? Ну, як обрати достойного? І тоді у ситуацію втручається… доля, точніше вже одружений товариш Подкольосіна – Кочкарьов. Він неодмінно прагне оженити друга, адже сам нещодавно був «клієнтом» тієї ж свахи і не може пережити, що його друг – вільний, а він – ні. Це, на його думку, - несправедливо.

Власне, картинки на сцені змінювалися дуже швидко, актори були весь час у русі. Ця динамічність не дозволяла глядачу відвернути увагу від сцени упродовж усіх 1 год. і 30 хвилин, причому – без антракту. Усі чекати фіналу!

Глядачі1

Усі героїні п’єси чітко відповідали певним жіночим типажам, а тому глядачі точно впізнавали у веселій свасі, Дуняші і самій Агафії – своїх подруг чи знайомих. Втім, «дівчина на виданні» у виконанні актриси із Чернівців – усіх затьмарила. Варто було лише стежити за її мімікою і посмішка з’являлася сама собою. Як же ж вона перелякалася, коли уявила, що може стати Агафією Яєшнею! Вона ще того колезького асесора не бачила, а вже ним гидувала. Усе «перебирала»: якби ніс - одного, поставу - іншого, поступливість - третього, а прізвище – четвертого, от тоді б вона точно знала, за кого виходити заміж. А так…

Глядачі2

Чоловічі персонажі «Одруження» також не залишили байдужими нікого. Подкольосін, Кочкарьов, Яєшня, Онучкін, Жевакін і навіть слуга Степан - «мужчини до кольору-до вибору». І вони теж на сцені демонстрували свої найприхованіші бажання, страхи і прагнення. Але робили це – переважно наодинці із собою (і глядачем). Це змушувало сміятися і плакати, радіти і сумувати, навіть хвилюватися і співчувати. Адже якщо комусь відмовляє уже 17-та наречена, то це – дійсно трагічно.

Фінал

Втім, усі перипетії, старання і намагання, які врешті мали б завершитися щасливим одруженням, перетворюються на великий «пшик». Подкольосін просто з-під вінця втікає, причому - через вікно, адже йому не вистачає сміливості чесно зізнатися нареченій, що він не хоче із нею одружуватися. Агафія Тихонівна залишається самотньою і цілком може перетворитися на стару діву. Не весело? Тим не менше, це – комедія!

До речі, «Терен» докладно писав про кілька найцікавіших вистав фестивалю. Читайте про це ТУТ, ТУТ і ТУТ.

Фото і відео автора