Після війни парк розміновували, бо звідси в березні 1944 року почалося визволення Тернополя від німців. До 1964 року парк був класичною відпочинковою зоною і не мав жодного відношення до меморіального комплексу. На ті час не дуже часто відвідувана зона, хіба на вихідні. Я тут ріс із 1948 року, ми мешкали подяр. Кападоція - то колиска мого дитинства та юнацтва. Перед входом була арочна брама, далі паркан. 

Там, де тепер військова техніка - то було територія «Зеленбуду», який потім перенесли на проспект Бандери. В  тому секторі стояла старенька хата, де мешкали дві сестри. Одна із них була несповна розуму, все ходила і кричала по місті, пишуть на сайті spogadproternopil.blogspot.com.

За воротами парку була величезна клумба метрів 30 в діаметрів, на якій висаджували квіти.

Перед клумбою був пам'ятник. Сталін та Ленін.

Праворуч, де тепер церква був дерев'яний кінотеатр. Парк був затишнішим і не настільки облаштованим, як тепер. Він більше нагадував ліс. По обидві сторони від входу містилися буфети.