Тернополянка Юлія Менська вже другий рік живе в американському місті Філадельфія у штаті Пенсильванія. До США потрапила завдяки програмі «Work&Travel».

Про те, чи легко було українській студентці знайти своє місце під сонцем в Америці та втілити в життя свою американську мрію, Юля поділилася з «Новою Тернопільською газетою».

Про Америку і заробітки

– Америка – це країна великих можливостей, але лінивим там не місце. Коли приїжджаєш в нову країну, починаєш усе з нуля. Це не просто, але працелюбність, наполегливість і терпіння допоможуть подолати труднощі, – переконана Юля. – Коли приїхала, спочатку працювала в кафетерії «Dunkin Donats». Ми варили каву, продавали пампушки, робили сендвічі. Команда в нас була дуже весела, на роботу йшла з усмішкою. За годину заробляла $11. Окрім того, паралельно працювала в ресторані спочатку як хостес – тобто, зустрічала відвідувачів, проводила до столика, згодом басером – прибирала зі столиків, забирала посуд, і нарешті офіціанткою. Будучи офіціанткою, заробляла непогані гроші: за зміну, а це в середньому сім годин, – $100-300. Звичайно, було нелегко, доводилося працювати 17 год. на добу, але, попри те, ми вмудрялися знаходити час на вечірки. Студентам у Штатах нелегко, але, з іншого боку, коли ставиш перед собою мету, то помалу, але впевнено до неї йдеш. У Філадельфії познайомилася з багатьма українцями, студентами з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Вінниці... Чула кілька історій, що декому доводилося нелегко, було дуже скрутно, не могли знайти роботу, не вистачало грошей навіть на харчі, але повертатися на Україну для них означало здатися, тому знаходили в собі сили йти далі, і нині вони мають усе.

Про американців

– Вони дуже привітні, виховані, працьовиті, готові прийти на допомогу, коли стоять у черзі, то в них на думці нема, як прослизнути, вкрасти, обдурити… Звичайно, може, мені просто трапляються добрі люди, але за той час, що я провела в США, можу зробити лише такі висновки.

Загалом в Америці зовсім інше життя, ніж у нас, там усе набагато простіше. Американці не розмінюються на дрібниці, скажімо, вони ніколи не прасують речі, кофтину можуть одягти навиворіт і так прийти на роботу… Інколи складається враження, що їм взагалі байдуже, як вони одягнуті і яка пора року надворі. А ще американці дуже розумні і майстри своєї справи. Вони ніколи не будуть робити того, чого не вміють, – на це є спеціальні служби, які приїдуть і все відремонтують чи зроблять.

Американці завжди готові прийти на допомогу. Бувало, їдемо дорогою і зупинимося відпочити, то за півгодини, мабуть, п’ятеро водіїв під'їхали і запитали, чи все у нас гаразд, чи не потрібна допомога.

Про продукти

– Продукти можна придбати різні – і американські, і українські, і польські. У місцях, де велика українська діаспора, є магазини, де можна купити і цукерки «Рошен», і кетчуп «Торчин», і сік «Садочок», і каву «Якобс», і сир «Комо»… Якщо порівняти доходи і витрати на споживчий кошик в Америці, то можна прийти до висновку, що харчуватися там зовсім недорого. Наприклад, паунд свинячого стейка коштує $2 (1 паунд – 0,454 кг, 1 галон – 3,78 л), паунд лосося – $6, галон молока – $3,95, паунд сиру провалон – $3,40, галон бензину – $1,84, батон – $2, паунд хурми – $1,3, паунд бананів – $0,4, паунд картоплі – $2-3. Отож, вдома завжди маю і м’ясо, і рибу, і фрукти, і йогурти… Не можу собі дозволити хіба що ходити в ресторани чи клуби, і не тому, що немає грошей, а через брак вільного часу. Не можу сказати, що я економлю. Звичайно, не скуповую все підряд, але не відмовляю собі, коли хочу щось смачненьке чи гарненьке з одягу. Щоб оплатити проживання, харчування, страховку на машину, розваги, мені достатньо $30 в день. Якби було більше вільного часу, думаю, тратила б більше (усміхається – авт.)…

Про лікарню

– Хворіти в Америці неймовірно дорого. Якось я застудилася і в мене запалилася гланда так, що півобличчя спухло. Я не знала, в чому причина, бо виглядало воно страшно і боліло. Довелося поїхати в лікарню. Мене відразу відвели в окрему палату, поклали в ліжко. Потім почалося обстеження – видавалося, що зробили мільйон аналізів. Усі п’ять чи шість годин, що провела в лікарні, лікарі і медсестри усміхалися, поводилися дуже привітно, і жодного слова про мій діагноз не сказали, поки не отримали результатів усіх аналізів. У палаті був телевізор, мені дали пульт, щоб перемикати канали, і показали кнопку, яку треба натиснути у разі необхідності, і до мене хтось підійде. Потім лікар сказала, що в мене запалена гланда, виписала антибіотики, стероїди для зменшення набряку. Медсестра сказала, що за деякий час мені надійде рахунок. Через місяць він і справді надійшов – 9 тисяч доларів, я мало не зомліла, але все-таки дочитала до кінця. Так ось, оскільки я студентка і страховки в мене немає, то лікарня робить мені знижку у розмірі 8,5 тис. доларів і допомагатиме мені оформити страховку.

Про американську мрію

– Я б хотіла залишитися в Америці. Тепер збираю гроші на навчання в коледжі. Хочу отримати тут освіту, а там – час покаже. Упевнена, що з дипломом бакалавра чи магістра американського вишу знайду своє місце будь-де. Головне, що у мене є впевненість у завтрашньому дні, плани на майбутнє, і те, що мене завжди підтримує моя сім'я! Моя американська мрія – це вивчитися і отримати хорошу роботу. А ще хочу перевезти до Америки свою сестру і батьків.