Венеричний госпіталь на Тернопільщині понад 100 років зберігав свою таємницю
Нову сторінку минулого монастиря отців Бернардинів у Збаражі відкрив перед сучасниками історик із цього міста Руслан Підставка.
У своєму блозі дослідник оприлюднив деякі маловідомі факти про монастир.
Виявляється, що у приміщенні монастиря отців Бернардинів у Збаражі в середині ХІХ ст. розміщувалися, крім келій і бібліотеки, ще й початкова школа, законна і народна гімназії, казино і офіси повітового уряду, міська читальня. Монастир надавав в оренду ці приміщення, практично, до 1939 року.
Однак, як пише Руслан Підставка, в історії кляштору були не зовсім приємні (чи скоріше, зовсім неприємні) моменти, коли в приміщенні вимушено розміщували госпіталі та військові лазарети.
– Так, ще у 1837 р. військовий комісар Владислав Людвіг та управитель збаразькими маєтками Потоцьких Францішек Дембінський зажадали від гвардіана монастиря о. Яцка Шелігевича віддати частину монастиря на потреби військового госпіталю на випадок війни (за символічну плату оренди). Але встановлена бернардинами оренда була зумисно настільки високо піднята, що австрійські військові відмовилися. Такі ж безуспішні спроби розміщення госпіталю в частині келій монастиря були в липні 1866 р., а в листопаді 1880 р. – відділ Червоного Хреста для медичного обслуговування поранених австрійських солдатів, – пише Руслан Підставка.
Зовсім по-іншому складалися взаємовідносин керівництва кляштору з російською окупаційною владою в період І-ї світової війни, коли в приміщеннях були розквартировані солдати ескадрону драгунів, які самовільно входили до монастиря і порушували законний порядок. Нова, але аналогічна до попередньої, інвазія московитів до монастиря відбулася саме на новий, 1916 рік. Тут було облаштовано госпіталь для солдатів, а через місяць його замінено на венеричну лікарню.
«Розпусний диспансер» пробув в кляшторі аж до жовтня 1916 року.
Подробиці наступного перебування росіян-окупантів у монастирі, їхні грабування та вандалізм читайте у блозі Руслана Підставки.
Фото з допису