12 жовтня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Заставецька Леся (1982, с. Яструбове Козівського району) – педагог, науковець.
Кузь Володимир ( 1913, с. Присівці, нині Зборівського району — після 1985, м. Торонто, Канада) — бібліотекар, діяч культури.
Лень Іван (1896, с. Покропивна, нині Козівського району — ймовірно, 1941— 42, концтабір у Сибіру, нині РФ) — діяч кооперації. 1941 заарештований органами НКВС, покарання відбував у сибірських концтаборах.
Музика Михайло (1957, м. Копичинці Гусятинського району) — лісівник, гоподарник. Автор понад 20 статей про формування корінних деревостанів у лісах Поділля.
Олеськів Василь (1924, с. Бишки, Козівський район) — український політичний діяч, голова Організації Українських Націоналістів. З 1944 проживає за кордоном в Англії. Брав активну участь у політичній діяльності ОУНР.
Півторак Роман (1957, с. Соколів Теребовлянського району) — педагог, громадський діяч, краєзнавець. Автор історичних досліджень із проблем національно-визвольної боротьби в Галичині 20 ст., краєзнавчих статей.
Проник Богдан (1938, с. Буданів Теребовлянського району) — журналіст, літератор. Член НСЖУ (1971). Автор багатьох публікацій у виданнях та збірниках.
Струк Галина (1974, м. Тернопіль) — видавець, редактор.
Фритзґанд Марек (Frytsgand Marek; 1913, м. Бучач — 02. 12. 1992, м. Варшава, Польща) — польський філософ, соціолог.
Чубата Любов (1932, м. Тернопіль – 31. 07. 2003, м. Ужгород) – журналіст, громадська діячка.
Шикерява Діана (1977, м. Тернопіль) — спортсменка, підприємець, меценат.
Юркевич Андрій (1971, м. Зборів) — оперно-симфонічний та хоровий дириґент.
12 жовтня в історії Тернопільщини:
1405 – власником м. Шумськ стає Ян Рей (лат. Ioanne Rey de Szumsko).
1915 - у бою під Семиківцями Теребовлянського району загинув хорунжий УСС Северин Яремкевич, який залишив заповіт, щоб його поховали у Соснові, під горою на краю села Тудинка, де знаходився штаб УСС. На цьому місці насипана могила сотнику С. Яремкевичу (відновлена 1991 р.).
1915 - протягом 7–12 жовтня сотня Осипа Будзиновського і три чети сотень Андрія Мельника й Дмитра Вітовського разом із австрійськими та німецькими військами боронили переправу через Стрипу. Незважаючи на кількаденний майже безперестанний ураганний вогонь російської артилерії, який, за словами одного з учасників оборони Мирона Заклинського, виявився «найсильнішим з усіх, під яким досі бували стрільці», противникові так і не вдалося пробитися за річку.
1915 - стрілецький оркестр із новими сотнями передислокувався до с. Вівся (нині Козівського району), де місцеві жителі дуже щиро прийняли стрільців. Там їм виділили для репетицій оркестру шкільну залу.
1920 - підписавши перемир’я з радянською Росією, Польща залишила свого українського союзника напризволяще.
1930 - «зпацифіковано» кооперативи у селах Бобулинці, Зелена, Осівці Бучацького району.
1941 - на розстріл у Скалатський табір з Гримайлова вивезено 1 тис. 700 євреїв.
1945 - в с. Ставки Гусятинського району енкаведист при арешті сім’ї українського повстанця важко поранив його сестру (демонстративно вистрілив у груди), коли вона поверталася в будинок, щоб одягнутися.
1945 - органи НКДБ арештовують українську релігійну діячку (УГКЦ), ігуменю студитського монастиря Олену Вітер за те, що займалася відновленням життя монаших спільнот, опікувалася сиротинцями, допомагала членам ОУН і УПА. У квітні 1946 засуджена на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав; перебувала в концтаборах Східного Сибіру та Мордовії. Звільнена 29 березня 1956. Понад 30 років служила у підпільному монастирі в місті Скалат Підволочиського району Тернопільської області. Згодом більшість часу проводила у Львові, займалася доброчинною працею серед мирян і катехизацією дітей. За врятування єврейських дітей під час німецько-нацистської окупації уряд Ізраїля 1976 удостоїв Йосифу титулу «Праведник світу» (її ім'я вписане у Почесну стіну Праведників у Єрусалимі). Реабілітована 1995. У Скалаті її іменем названа вулиця.
1947 - вояки УПА розбили відділ «стрибків» в с. Шимківці Збаразького району.
1949 - створено колгосп в с. Малі Куськівці Лановецького району. Нині землі пайовиків належать агрофірмі “Горинь”.
1990 - політичний страйк (Студентська революція «на граніті») оголосили студенти Тернопільського державного педагогічного інституту.
1992 - постановою Кабінету Міністрів України Семиківський гідрологічний заказник затверджений як об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Розташований у межах заболоченої заплави річок Стрипи та Студенки (притока Стрипи), між селами Росохуватець Козівського району та Соснів Теребовлянського району Тернопільської області. Загальна площа 164 га.
1992 - постановою Кабінету Міністрів України Кременецький ботанічний сад оголошено об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, мета якого - збереження, вивчення, інтродукція, акліматизація та ефективне господарське використання рідкісних і типових видів флори. Розташований у місті Кременці, за адресою: вул. Ботанічна, 5.
1997 – відбувся футбольний матч «Зірка – Нива», який закінчився результатом 2:0.
2008 - в с. Лісники Бережансього району відкрито й освячено символічну могилу воякам УПА.
2012 - в Тернопільському драмтеатрі відбулося відзначення 70-ої річниці утворення УПА.
Всесвітній день боротьби з артритом проводиться з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, відзначається щорічно 12 жовтня. Мета Всесвітнього дня боротьби з артритом привернення уваги та інформованості широкої громадськості до проблем ревматологічних захворювань.
У наш час ревматологічні захворювання займають високі позиції в рейтингу причин захворюваності та інвалідності. Цьому недузі схильні не тільки літні, але і багато молодих людей, а також діти.
Артритом хворіє приблизно кожна сота людина. Біль, обмеження в русі, хронічна ниркова недостатність, висока інвалідизація - це те, що несе з собою артрит. Хвороби суглобів вимагають тривалого постійного медичного нагляду та лікування. Хворі гостро потребують реабілітації і соціальної адаптації.
Хоча причини розвитку артритів різноманітні, лікарі все одно рекомендують не нехтувати здоровим способом життя, в тому числі фізичними вправами і правильним харчуванням.
Десятий день єврейського нового року - Судний день (Йом Кіпур) - день спокутування гріхів і Вищого суду. Це єдиний день у році, коли Тора наказує людині не займатися нічим, окрім аналізу своїх вчинків і помислів.
В давнину, коли в Єрусалимі ще стояв Храм, у Судний день первосвященик робив процедуру самоочищення, входив у храм, готував жертву для заклання й приносив її в спокутування гріхів всього народу Ізраїлевого. Сьогодні суть обрядових дій перейшла з Храму в синагогу, а місце жертвопринесення зайняли молитви. «Відкриваюча молитва» - Кол Нідрей, перетворилася на символ усього свята. Вона вимовляється тричі і співається вголос. Немає сумнівів, що цьому сприяв прекрасний мотив, що прийшов із середньовічної Іспанії.
В Йом Кіпур читають також поминальну молитву, до якої в наші дні додалося ще дві частини: поминання жертв Катастрофи і загиблих у війнах за незалежність Ізраїлю.
У 1973 році в цей день армії Єгипту та Сирії зробили раптовий напад на Ізраїль. Прямо з синагог і своїх будинків люди вирушили у бій, і ревіння моторів порушило спокій свята. Багато хто не повернувся. Так старі обрядові форми наповнив новий трагічний зміст - втрати і скорботи.
Напередодні Йом Кіпур прийнято їсти «розділяючу трапезу», після якої - суворий піст. Синагоги наповнюються народом: приходять навіть ті, хто не буває там протягом року, закриті всі установи та підприємства, не працює транспорт, радіо, телебачення. На вулицях не видно навіть приватних автомашин, зате повно дітей на велосипедах, які вільно роз’їжджають по порожніх вулицях.
Судний день, відповідно до єврейської традиції, завершується тим, що кожен єврей отримує позитивну або негативну оцінку своїх діянь, а на її основі - вирок милостивий або осудний. Це день, коли з’ясовується, прийнято або відхилено прохання про прощення Вищим судом на небесах. Особливого значення набуває «закриваюча молитва», яка вимовляється при заході сонця - після неї вже як би закриті брами милосердя, через які піднімаються до неба прохання і молитви народу Ізраїлю. Лунають звуки шофара і чути завершаючий всі обряди заклик: «Наступного року - в Єрусалимі».
В 2016 році Йом Кіпур припадає на 12 жовтня.
Національне свято Королівства Іспанія – День іспанської нації (1492). У 711-718 рр. майже вся територія Піренейського півострова була захоплена арабами, котрі вторглися з Північної Африки. У 718 році завойовникам було учинено опір, в результаті якого утворилося королівство Астурія. Таким чином було покладено початок Реконкісті (відвоюванню народами Піренейського півострова своїх територій), яка закінчилася у 1492 році взяттям Гранади.
Цього дня в ООН відзначають День іспанської мови («Dia de la Hispanidad» – день іспаномовної культури). Рішення про проведення дня було прийняте Департаментом громадської інформації ООН напередодні Міжнародного дня рідної мови, який відзначається щорічно 21 лютого з ініціативи ЮНЕСКО. Мета проведення днів шести офіційних мов ООН – розширення інформованості щодо історії, культури і розвитку кожної з мов ООН.
12 жовтня - вважають офіційною датою відкриття Америки європейцями.
12 жовтня 1492 року італійський мореплавець Христофор Колумб, перепливши Атлантичний океан, досягнув сучасних Багамських островів, щиро вірячи, що дістався Східної Азії. Цього ж дня очолювана Колумбом експедиція зійшла на берег і оголосила відкриту землю власністю іспанських монархів Ізабелли і Фердинанда, спонсорів спроби знайти західний шлях до Китаю, Індії та багатих золотом азіатських островів.
Колумб народився в Генуї в 1451 році і в молоді роки працював моряком на багатьох суднах. З часом у нього з'явилась нав'язлива ідея про існування західного шляху до Індії та Китаю. В той час традиційний для європейців маршрут до Південно-Східної Азії, що пролягав через Близький Схід, контролювався Оттоманською імперією і був фактично закритим із-за небезпечності подорожі. Будучи людиною освіченою, Колумб вірив у те, що Земля кругла, але як і більшість його сучасників, погано уявляв її реальні геометричні розміри - за розрахунками Колумба, Східна Азія мала б знаходитись там, де сучасна Америка (в той час ніхто про існування Тихого океану не знав).
Вважаючи, що лише Атлантичний океан розділяє Європу від багатої Індії і цей шлях цілком реально здолати, Колумб звернувся зі своїм планом відкриття західного шляху в Азію до короля Португалії Жуана II, але не знайшов підтримки. Король Іспанії Фердинанд і королева Ізабела також двічі відхиляли ідею Колумба, але в січні 1492 року, після завоювання столиці маврів Гранади, окрилені перемогою, іспанські монархи погодились фінансувати експедицію Колумба.
3 серпня 1492 року Колумб і 90 чоловік команди відпливли з міста Палос на трьох невеликих кораблях «Санта Марія», «Пінта» і «Ніка». 12 жовтня експедиція побачила землю, очевидно, сучасний острів Уолтінг Багамського архіпелагу, висадилась на ньому і оголосила іспанською територією. Через місяць Колумб добрався до сучасної Куби, котру він спочатку прийняв за материковий Китай, а пізніше вважав Японією. Колумб назвав острів Іспанйола і заснував на ньому невелику колонію з 39 чоловік.
Через три місяці Колумб повернувся до Іспанії зі зразками золотих прикрас, що носили «індійці», як доказ величезних багатств, до яких він ніби-то отримав доступ. Це справило належне враження і в березні 1493 року він був прийнятий іспанськими монархами з великими почестями, отримав титул «адмірала морів і океанів» і підтримку в організації другої експедиції, яка почалась у вересні 1493 року.
Всього Колумб здійснив чотири подорожі до Нового Світу, відкрив безліч Карибських островів, Мексиканську затоку, побував на материковій частині Південної та Центральної Америки, але так і не досягнув своєї мети - знайти західний морський шлях до Азії. Він помер в 1506 році, не усвідомивши значення своїх відкриттів - в наступному столітті багатства Нового Світу зробили Іспанію найбагатшою і найсильнішою державою планети.
Іменини сьогодні святкують Феофан і Кир’ян.
