25 травня Ольга Ганношина мала б одягнути весільну сукню для святкування найщасливішого дня у своєму житті, натомість вона одягнула її на 40-й день після загибелі на війні нареченого – тернополянина Віталія Малюка. Цю історію розповіла на своїй інстаграм-сторінці тернопільська фотографиня Марія Барицька та опублікувала відеоролик зі щемливої фотосесії. 

Спочатку для мене не було до кінця зрозумілим, навіщо робити таку зйомку, але на фотосесії я зрозуміла – це було потрібно Олі. Їй, яка більше ніколи не обніме свого коханого, хочеться, щоб пам'ять про нього жила у віках, щоб про нього говорили, щоб пишались його подвигом, – зазначає фотографиня. 

“Війна розділила нас між небом і землею”

25-річний тернополянин Віталій Малюк з початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист Батьківщини. У складі 24-ї окремої механізованої бригади ім. Данила Галицького здійснював операцію зі звільнення населених пунктів на Херсонському напрямку, а після відповідного навчання на командира, продовжив службу вже на Донеччині.  Своєю принциповістю та відвагою Віталій Малюк заслужив великий авторитет серед побратимів. На жаль, 5 квітня під час виконання бойового завдання захисник загинув. 

Віталій Малюк загинув 5 квітня на Донеччині

Наречена Віталія Малюка – Ольга Ганношина, просить усіх небайдужих підписати петицію про присвоєння коханому-воїну звання Героя України. Залишилося зібрати ще 7500 голосів.

Памʼятаю, як він постійно казав мені, що я спішу в цьому житті з усіма справами, вчинками і планами. «Олю, в нас ціле життя попереду». Тоді я подумки думала: «Боже, дай нам достатньо часу набутись разом, надихатись один одним». Але, нажаль, не судилось. Війна розділила нас між небом і землею. Я хочу, щоб памʼять про нього залишилась не тільки в рідних та побратимів, а й в інших, бо найбільше в житті він боявся не смерті, а бути забутим, – розповіла Терену наречена полеглого Героя Ольга Ганношина. 

Історія знайомства, кохання та освідчення

До повномасштабного вторгнення, близько двох років Віталій ніс службу в Національній гвардії України, після чого повернувся до цивільного життя. Працював у сфері встановлення меблів. Найбільше мріяв відкрити власний бізнес, створити сімʼю та жити спокійним життям. Але з початком повномасштабної війни все змінилось. 

24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок вторгнення російської армії в нашу країну, він прийняв важливе рішення і одразу ж звернувся у територіальний центр комплектування. 27 лютого його відправили в зону бойових дій, – каже наречена захисника. 

Ольга Ганношина та Віталій Малюк 

Ольга та Віталій познайомились у  2022 році через спільних знайомих. Але справжня історія кохання почалась в лютому 2023 року. Тоді він був на навчанні на командира, яке проходив на полігоні в Рівненській області. 

Одного разу ми зустрілись випадково в центрі міста, коли я здійснювала патрулювання містом в складі патрульної поліції м. Рівного. Побачились і продовжили спілкування. Із першого дня він сказав: «Я ніколи не зустрічався з дівчатами, але я хочу одружитись з тобою, буду чекати від тебе почуттів цілий рік». Але чекати довго не довелось, оскільки своєю турботою, надійністю і опорою він одразу підкорив моє серце. 15 жовтня 2023 року він освідчився мені та запропонував стати його дружиною  під час поїздки до нього в прифронтову зону, – пригадує Ольга.  

Загинув за півтора місяця до весілля 

Весілля Ольги та Віталія було заплановане на 25 травня 2024 року. Вже були запрошені гості та наречені, чекали цього дня з нетерпінням. На жаль, не судилося. За півтора місяця до весілля – 5 квітня 2024 року Віталій загинув. 

Так склалась доля, що фотограф фотографував похорон, поминальний обід був в ресторані, який було замовлено на весілля, – розповідає наречена захисника. 

Після похорону Ольга Ганношина вирішила зробити фотосесію в пам’ять про свого нареченого. 

Дивлячись на весільну сукню, яка висіла в мене в кімнаті, я зрозуміла одну річ. Я маю прожити цей день! Хай сумно й у відчаї, але я маю це зробити. Це мав бути наш день і я хотіла, щоб в мене залишилась памʼять. Я наважилась і це мали бути фото лише для мене. Але в процесі фотосесії поміж слізьми я зрозуміла, що роблю це не для себе. Я робила це для нього. У памʼять про його вчинки, в памʼять про нього як Героя. В памʼять про кохану людину, з якою була щаслива. Я хотіла, щоб люди дізнались і запамʼятали хоча б на один день свого життя, що був такий військовий  і який шлях він пройшов, – каже Ольга. 

Ольга Ганношина вирішила зробити фотосесію в пам'ять про нареченого 

Фотографиня Марія Барицька, яка робила фотосесію, розповідає, процес був складним емоційно, але таким чином вдалося висвітлити високу ціну цієї війни. 

Олю я знала ще до цієї фотосесії. Я знала, що вона готується до весілля, яке мало відбутись 25 травня. Одного разу я помітила, що Оля пропала з мережі інстаграм. Згодом я побачила в неї в сторіс, що вона зникла з причини загибелі свого коханого. Для мене це був великий шок. Мені було дуже жаль їх обох. Пізніше Оля зателефонувала мені і запитала, чи я б зробила їй таку фотосесію і я погодилась,  – розповідає фотографиня. 

Читайте також: «Я тебе … війна»: історію кохання тернопільської волонтерки та її чоловіка-Героя написали у книзі.

«Думаю, Сергій би нами пишався»: дружина полеглого Героя з Тернополя розпочала виробництво 100 FPV-дронів.

«Борися там, бо я борюся тут»: історія нареченої морського піхотинця, який вже другий рік у полоні. 

Фото, відео з особистого архіву Ольги Ганношиної