Цього дня народилися:

Андрунців Олександра (м. Тернопіль) — український лікар-терапевт, громадська діячка. Член ТУМ (1990 р.), Координатор ради жіночих громадських організацій при Тернопільській ОДА, Союзу українок (1996—2002 рр., нині почесний голова), та громадської організації «Україна-світ». Заступник голови Конгресу української інтелігенції (2002—2004 рр.). Автор публікацій у ЗМІ;

андрунців

Блажкевич Ілько (1873, с. Купчинці, нині Козівського р-ну –  літо 1943, там само) – диригент, співак, музикант. Організатор духового оркестру, який1909 був одним із кращих у Галичині. 1921 організував у Купчинцях хор, відновив симфонічний та духовий оркестри, якими керував до смерті;

Бойцун Олександр (1879, м. Тернопіль – 18. 03.1949, табір Буцбах, Німеччина) – педагог, громадський діяч. Наприкінці 1918 представляв уряд ЗУНР на Самбірщині. Автор публікацій у періодиці;

Бородайко Богдан (1899, с. Вулька, нині Волиця Бережанського р-ну – 24. 07. 1991,м. Нью-Йорк, США) – правник, громадський діяч. Син О. Бородайка. Маґістр права. Під час 1-ї світової війни – в Леґіоні УСС, учасник встановлення української влади в м. Бережани  Практикував адвокатом у м. Львів, діяльний в укр. громадських організаціях і товариствах;

бородайко

Брик Олександр (1895, с. Колодіївка, нині Підволочиського р-ну –  05. 09. 1984, м. Торонто, похов. у м. Вінніпег, Канада) – підприємець, громадський діяч. 1927 емігрував до Канади. Член відділу КУК, дирекції товариства Тризуб та інших українських громадських організацій у Вінніпезі;

Зуляк Іван (1965 р с. Гермаківка Борщів. р-ну.) –  доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри в ТНПУ ім. В.Гнатюка. Автор двох монографій, низки навчально-методичних посібників, наукових статей. Головний редактор видання «Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Серія: історія»;

Кара Ганна (1959, с. Дубівці Тернопільського району) спортсменка (академічне веслування). Майстер спорту міжнародного класу (1987). Займається веслуванням в академічній четвірці;

Ігор Крочак (1967, с. Вовківці Борщівського району Тернопільської області) — український журналіст, військовий історик, архівіст, громадський діяч. Член Національної спілки журналістів України (2003), ВГО УНСО, Спілки офіцерів України. Голова Тернопільського громадського інформаційно-координаційного пункту підтримки ВМС Збройних Сил України. Прес-секретар і координатор волонтерської групи громадської організації «Схід та Захід єдині» зі співпраці із засобами масової інформації;

крочак

Левицький Леопольд (1906, с. Бурдяківці, нині Борщівського р-ну -14. 05. 1973, м. Львів) – графік і живописець. Засл. діяч мистецтв УРСР(1970). Співзасновник Краківської групи. Працював у галузі станкової графіки, книжкової ілюстрації та олійного живопису;

Левицький_Леопольд_Іванович

Фігурський Анатолій (1956, с. Жеребки Підволочис. р-ну –  01. 02. 2006, м. Тернопіль) –  господарник. Ініціатор та організатор реконструкції Тернопільського залізничного вокзалу.

фігурський

Цей день в історії Тернопілля:

Із 6-7 серпня 1914 року землі Тернопілля стали місцем найзапекліших боїв на Східному фронті Першої світової війни.

1945 року - в криївці у Струсівському лісі на Теребовлянщині загинув, разом з п’ятьма побратимами, повітовий провідник ОУН Зборівщини Петро Романів (“Мур”).

1947 року бойовики ОУН у селі Несторівці Зборівського району Тернопільської області знищили заступника голови райвиконкому Яськова.

Станом на 7 серпня 1951 року,  на виконання постанови Ради міністрів СРСР №189-88 сс «Про виселення куркулів із сім’ями з території Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької та Закарпатської областей Української РСР», із Західної України радянською владою планувалося виселити 1 тис. 240 «куркульських» господарств (4 тис. 641 осіб).

1991 року - було освячено відбудовану капличку на джерелі св.Анни в с.Лішня Кременецького району.

2010 року – у с.Лішня Кременецького району було освячено Хрест та камінь під будівництво духовного комплексу на честь святої праведної Анни.

Скільки б тисячоліть не існувала любов, відсвяткувати її народження ніколи не гріх. Очевидно, саме так вважали євреї, які вигадали свято Ту бе-Ав, тобто День любові. Свято любові — це прекрасний привід сказати близьким людям ніжні слова, зізнатися в коханні або зробити своїй другій половинці пропозицію руки та серця. Цілком можливо, що останню традицію єврейського Дня любові вигадали жінки, які хотіли швидше вийти заміж за коханого, оскільки спочатку це свято мало дещо іншу символічність. День любові вважався днем єднання народу: цього дня багато століть тому були дозволені шлюби між різними колінами, тобто родами.

Древній лозунг свята - «Приходь, кради й одружуйся!»

Цей девіз слугував вказівкою до дій багатьом чоловікам. В День любові дівчата й хлопці з різних родів могли познайомитися і навіть полюбити одне одного. В Ту бе-Ав всі вони одягали білі вбрання і йшли гуляти. Нерідко такі гуляння закінчувалися шлюбом і найщирішими почуттями.

Мабуть, невипадково День любові відзначають наступного дня після дня трауру, з якого колись почалось вигнання єврейського народу. Євреї давно знайшли свою землю, і навіть небезпека війни не змогла знищити цей великий народ. І в цьому заслуга тільки кохання.

В 2017 році свято Ту бе-Ав припадає на 7 серпня.

Іменини сьогодні святкують Ганна, Анна, Олександр, Макар.